Символізм особистого переживання в поемі Олександра Блоку “Дванадцять” – Блок Олександр

Говорять, історія людства – це насамперед історія воєн. Дійсно, скільки руйнівні воєн, збройних зіткнень було хоча б за минуле сторіччя, і скільки смертей, покалічених доль скільки болю принесли вони людям! Але, по – моєму, жодна війна не мала для Росії стільки наслідків, не принесла стільки нещасть, скільки принесла їхня Жовтнева революція. Зараз, з висоти часу, ми розуміємо, чим була Жовтнева революція насправді, знаємо, що таке радянська влада, соціалізм і комунізм. Кожний школяр може пояснити, чому ідеї більшовиків не могли бути втілені в життя. Але тоді, вісімдесят із зайвим років тому, багато з людей думали інакше. До них ставився й Олександр Блок

Блок щиро вірив в ідею революції. 1917 рік він прийняв без коливань і ніколи не ставив під сумнів дії радянської влади, тому що вірив, що радянська влада несе спокуту. Після революції головною темою його творчості стає Росія, революція, нова влада. Якщо раніше Блок писав про Прекрасну Даму, про природу, любов, то тепер він звертається до теми народу

Найбільш значними добутками в цей період часу (1918 – 1921) стали поема “Дванадцять” і стаття “Інтелігенція й революція”. Поема “Дванадцять” була написана всього за двадцять днів. Закінчивши роботу, Блок, звичайно строгий до себе, сказав: “Сьогодні – я геній”.

У чому ж полягає геніальність поеми? Напевно, у тім, що Блок зумів показати революцію саме такий, який вона була насправді, не прикрашаючи ні революціонерів, ні буржуазію. Тому поема була настільки популярною: адже нею зачитувалися й білі, що побачили в ній сатирові на революцію, і червоні, що побачили в поемі славу їй

У першому розділі головною діючою особою є вітер, що символізує хвилювання, занепокоєння. Ця тривога має всесвітній масштаб:

Вітер, вітер – на всьому білому віті! Слова в першій частині поеми нагнітають почуття нестійкості. У цій же главі зображені представники “старого миру” – буржуй, інтелігент, піп, бариня. Блок іронізує над ними:

От бариня в каракулі

До іншої підкрутилася:

– Уж ми плакали, плакали…

Поскользнулась

И – бац – розтяглася!

Ай, ай!

Тягни, піднімай!

У другому розділі поеми з’являються дванадцять солдатів – революціонерів. Всі вони – злочинці, їм місце на каторзі або у в’язниці. От як описує їхній Блок:

У зубах – цигарка, прим’ятий картуз

На спину б треба бубновий туз!

Кілька разів у цій главі повторюються слова:

Воля, воля! Эх, эх, без хреста!

Напевно, ці слова могли б стати своєрідним Девізом дванадцяти. Тепер вони – влада, над ними немає закону, і вони можуть робити абсолютно все, що захочуть: “Эх, эх, без хреста!” Ці люди – творці революції. Але часом вони мстять за особисті образи. Наприклад, вони намагаються вбити Ваньку за те, що він став гуляти з Катькой. У результаті Ванька залишається живий, а Катька гине. Революціонери спокійно поставилися до її смерті, тільки Петька – Катькин убивця важко переживає случившееся. Але товариші говорять йому:

– Не таке нині час,

Щоб няньчитися з тобою!

Потяжеле буде тягар

Нам, товариш дорогою!

Таким чином, на думку революціонерів, на тлі насильства й численних смертей, не слід обертати уваги на смерть окремої людини, – “не таке нині час!”.

Наприкінці поеми з’являється образ Христа:

… Так ідуть державним кроком

За – голодний пес,

Спереду – із кривавим прапором,

И за хуртовиною не бачимо,

И від кулі непошкоджений,

Ніжною ходою надхуртовинної,

Сніжним розсипом перлової,

У білому віночку із троянд –

Спереду – Ісус Христос

Багато критиків, наприклад Гумилев, не прийняли образи Христа. Деякі з них уважали, що Блок поставив Ісуса на чолі своїх революціонерів. Але це не так. Дванадцять чоловік – зовсім не апостоли, а переслідувачі Христа, і ціль їх – убити Ісуса:

Однаково тебе добуду,

Краще здайся мені живцем!

Агов, товариш, буде зле,

Виходи, стріляти почнемо!

По – різному сприйняли цю поему сучасники Блоку. Бунін сказав: “Блок задумав відтворити народну мову, а вийшло щось вульгарне”. Маяковський теж невисоко оцінив цю поему, на його думку, “у своїй знаменитій поемі “Дванадцять” Блок надірвався”.

Я вважаю, що в поемі “Дванадцять” Блоку вдалося показати революцію саме такий, який вона була насправді, не прикрашаючи неї. Однак, бачачи, що несе із собою ця революція, усвідомлюючи, що революціонери – злочинці й убивці, Блок все – таки залишився вірний її ідеям. На мою думку, будь – яка революція – це насамперед негативна енергія, що нагромадилася в людях за багато років, злість, що вирвалася на волю. Революцію можна зрівняти з лавиною, що зірвалася з гори: вона так само не піддається керуванню, трощачи й руйнуючи все на своєму шляху – і гарне, і погане, не залишаючи каменю на камені після себе. Революція – це кров, насильство, страх, зло. А зло завжди породжує тільки зло. Тому революція не може бути рятівної