Твір по картині Шишкіна «Жито» – Шишкін Іван

Іван Іванович Шишкін, безперечно, є найдужчим серед російських пейзажистів. Розглядаючи його картину «Жито» зауважуєш, що художник з тонким розумінням відтворює рослинні форми: як основні об’єкти, так і самі дрібні риси породи дерева, колось жита

Без зменшень, але й без прикрас художник у своїй роботі відбив клімат, у якому доводиться виживати центральним рослинам картини – це й суворі вітряні, морозні зими; це й жарка літня полуденна спека. Але саме завдяки кисті Шишкіна на картині «Жито» ми розуміємо, як важко доводиться не тільки працівникові, що доглядає за майбутнім урожаєм, але і як сам урожай прагне не впасти під вагою зерен, з такою працею доспілих

Дерева, що ростуть у поле, створюють двоїсте враження: вони начебто й будуть заважати при збиранні врожаю, а начебто й дають тінь для відпочинку під час збирання врожаю. Ще одна думка закрадається при погляді на дерева: а чи не російська лінь заважає зрубати ці дерева? Адже одне з них явно давно вже не харчується соками землі – засохло

На далекому плані ледве видна зграя птахів. Хто це – граки, ворони, голуби? Зрозуміло, що це досить великі птахи, що бажають поласувати дозрілим ароматним зерном. Для чого автор зобразив їх на своїй картині? Можливо для того, щоб виразити своє невдоволення тими, хто користується плодами чужої праці, а сам ні на йоту не готовий просунутися заради власного ж блага

Важке піднебіння на обрії, швидше за все, не провісник дощу, а провісник курної бури: у цю пору року (швидше за все, серпень – вересень) вологість дуже низька, тому вітер теж загрожує готовим до збирання полям. Але від границі обрію око однаково сковзає до золотого покривала з колось – вони, здається, от – от важко зітхнуть. Шишкін настільки чітко прорисовал кожний колосок, що здається, начебто з картини зараз посыпятся зерна!

Крім відчуття ваги колось мимоволі починаєш усвідомлювати, що вловлюєш захід поля, запах зрозумілою колісницею пилу (дорога, що розбиває поле на дві частини, указує на свою потребу людям), аромат польових квітів (їх небагато, але вони є невід’ємною частиною будь – якого оброблюваної ділянки землі).

У висновку хотілося б сказати, що картина Шишкіна «Жито» сполучить у собі не тільки науку форм, але й науку колориту, ставши сильною й гармонічною композицією. Цей гімн працьовитості на полотні пронесе через століття любов російської людини до землі і її дарункам

Варіант 2.

Дуже ємна назва картини И. Шишкіна – «Жито» – говорить саме за себе: на картині головна діюча особа – житнє поле. Ще присутні піднебіння, сосни, трава, дорога, зграйка ластівок. І всі ці персонажі разом створюють дивний мир, наповнений заходами, звуками й фарбами липневого дня, коли жито вже дозріло й готове до збирання (звичайно жито забирають на Ільїн день – 2 серпня).

Липень издревле був відомий як самий жаркий і самий богатый на грози місяць – от і на картині И. Шишкіна видно наближення грози. Грозовий фронт ще далеко, але край піднебіння на обрії вже стемнів, і вся природа перед грозою завмерла. Особливо монументальність картини підкреслюють могутні сосни – одне з любимейших дерев художника, що присутствуют на багатьох його полотнах. Раз є сосни – виходить, на картині відбиті північні широти. Але ж жито цінується саме тим, що, на відміну від пшениці, невибаглива й дає щедрий урожай саме в суворі краях

Шишкинская жито на картині – повна сили, хилиться до землі під вагою налитих колось, місцями навіть полягла. Але головне, що житнє поле – нескінченно, а виходить, і врожай буде богатый. Улюблені шишкинские сосни як би охороняють спокій житнього поля. Дорога, що в’ється по полю, серпантином іде кудись удалину, але не заважає житу рости, а як би обрамляє її жовтий цвіт у зелену рамку пришляхових трав і квітів. Над дорогою начебто сковзає зграя ластівок, що почуває наближення грози, але загальної монументальності картини вона не порушує

Дивлячись на «Жито» И. Шишкіна, почуваєш щиру красу російської природи – і дикої, і обробленої руками людини. Гордість за всі багатства російської природи – от головне почуття, що переповняє глядача цього видатного полотна

Колись, гостюючи в бабусі й перебираючи її старі книги, я наткнувся на підручник «Рідна мова. Книга для читання в 1 класі» видання 1963 року. На обкладинці підручника містилася репродукція картини «Жито». Виходить, мільйони радянських дітей училися не тільки читати – вони вчилися почуттю прекрасного, дивлячись на цю чудову картину великого російського пейзажиста