Твір по картині Васильєва «Мокрий луг» – Васильєв Костянтин
Художник Ф. А.Васильєв, перебуваючи в Криму через хворобу, написав картину “Мокрий луг” в 1872 році по своїй уяві. Кримські пейзажі давалися художникові з особливою працею, тому що вони йому не подобалися
Картина “Мокрий луг” стала справжнім шедевром. Васильєв, будучи впечатленным минулим, вирішив написати картину про рідну землю, виражаючи в ній мотив природи із грозою, що йде. Зовсім недавно пройшов заливний дощ, хмари швидко йдуть, а вдалині усе ще чутний грім. Хмарне темне піднебіння в картині “Мокрий луг” займає більшу половину полотна й тим самим задає загальний настрой цьому добутку
У нижній частині полотна описаний повний спокій природи. Сюжет цієї картини дуже простий, художник ефектно зобразив простір з лісочком, що йде вдалину. Обмілілий ставок, що перебуває в середині картини, акцентує на собі основна увага. На його гладі м’яке відбиття освітлених сонцем грозових хмар. На передньому плані дуже добре пророблені кустики мокрої трави. Блискуче граючи контрастами природи, Васильєв чудово показав глядачеві до лементу душі знайому всім нам рідну природу
Глибина пейзажу захоплює глядача своєю красою, викликаючи безпосередність почуттів і настроїв, які автор у неї вклав. Васильєв ніколи не зображував природу у своїх картинах холодної, вічної й байдужної. Він завжди шукав у природі глибину гармонії й чистоту. Художник зігрів і одухотворив картину своїми щирими поетичними почуттями. Саме в його картинах пролунала смутна й тужна інтимно – лірична тема, що завмерла з його смертю. Опір і боротьба, описані в картині, поневоле відправляють нас до сумної біографії її автора
В 1872 році в місті Петербург картина було визнана гідною другої премії Суспільства заохочення художників (першої премії вдостоїлася картина И. Шишкіна “Сосновий бор”). В обох цих художників була схожа думка про мистецтво й природу. Вони обоє минулого дітьми землі, що оспівується ними,; вони обоє знали свою землю з усіма її таємницями і їхніми долями тісно перепліталися з нею; вони обоє віддавали красу своєї землі з особливою тремтливістю й любов’ю
