Аналіз вірша Блоку «Русь»

А. Блок є воістину великим поетом двадцятого століття. Праві ті люди, які повторюють про те, що сьогоденням може називатися тільки той поет, життя якого невіддільна від життя його батьківщини

Через те, що Блок ставиться до поетів – символістам, у його творчості можна виявити різнобічну символіку. Його добуток «Русь» наповнено духом стародавності

Поет зображує ті давні часи, коли ще «разноликие народи» проживали на території сучасної Росії й «водили нічні хороводи», що мимоволі наштовхує на думку про таємничі обряди, у яких, поза всяким сумнівом, була безліч магічних елементів і чарівних таємниць

Зі слів Блоку стає зрозумілим його погляд на Русь, як на країну надзвичайними, обкутаними віковими таємницями

Але споглядання поетом своєї країни не тільки відрізняється якоюсь таємничістю, також він малює казково – чарівну Русь. Для цих цілей він використовує численні образи «ведунов з ворожками», а також відьом. І мимоволі можна зачудуватися, як плавно й поступово спливають у пам’яті сюжети з тих казок, які ми читали вдетстве.

Варто сказати, що художній мир цього поета повниться казковими фарбами, він одухотворений. У добутку сам вихор розповідає «преданья старовини». У Блоку Русь є якимсь втіленням величчя. Його Русь – це тисячолітня країна зі своєю неповторною історією, красою й неосяжністю. Русь не може не зачарувати душу людини, вона немов магніт тягне його ксебе.

Поет закоханий у неї, він проникнуть нею, від того в кожному рядку можна прочитати непідроблену любов до рідної землі. І що саме цікаве, дане понад глибоке почуття допомагає головному героєві забути про перебіг часу, воно тягне його в мир щасливого безпам’ятства

Однак таємниця країни за назвою Русь укладена не в її казковості й не в її красі. Вона полягає в тім, що народ її протягом багатьох тисячоріч «не заплямував первісної чистоти» і не втратив зв’язку із природою. Саме в цьому – те й полягає вся суть таємниці, про яку автор розповідає у своїх перших і останніх рядках вірша