Любов і взаєморозуміння як основа сім»ї (за п’єсою «Лісова пісня») III варіант
Драма-феєрія «Лісова пісня» була написана видатною українською письменницею Лесею Українкою в 1911 році. Одним із конфліктів твору є боротьба сили кохання із прагматичним розрахунком. Тобто за своє щастя та кохання бореться Мавка, а мати Лукаша хоче собі зовсім іншу невістку, бо:
Їм невістки треба,
Бо треба помочі — вони старі…
Між Мавкою та матір’ю опиняється Лукаш, він дуже безвольний, не бореться за своє кохання та щасливу долю. Чому не опирається матері, а піддається її впливу? «Та бачиш… мати все гризуть за тебе!..» Як зрада їх з Мавкою кохання звучать слова Лукаша:
Готуйте, мамо, хліб для старостів,
Я завтра засилаюсь до Килини!
Я вважаю, що його правильно покарали Доля та Злидні, бо не можна так ображати інших. Через його слова Мавка йде із Тим, що в скалі сидить. А в Лукаша з Килиною не було радісного та щасливого подружнього життя. Вона не тільки лінькувата виявилась, ще й з його матір’ю весь час лається. Який контраст: спочатку мати Лукаша каже Килині:
Ходіть, Килинко… любонько…
Ей, рибонько, то ви вже обробились?
Ну що то сказано, як хто робітний та здужає…
А після одруження Килини та Лукаша:
О, вже й розвиднилось,
А та все спить. …
Бодай навік заснула…
Встань! А встань, бодай
Вже ти не встала!
Хоча і каже свекруха Килині, що Мавка була б кращою од неї, та мені здається, що їй була б не до вподоби будь-яка невістка:
А що ж, — гадаєш
Ні? Таки й була б…
Бо то було таке покірне, добре,
Хоч прикладай до рани…
Я вважаю, що люди повинні поважати один одного, тоді вони будуть щасливими. Мавка дуже любила Лукаша, але все одно вони не були б такою родиною. Вони належали до різних світів. Цікавими є слова Перелесника:
Щастя — то зрада,
Будь тому рада, —
Тим воно й гарне, що вічно летить!
Мавка, страждає від нероздільного кохання, але не заважає Лукашеві жити з Килиною.
Лукаш не зміг заради неї відмовитись від власного спокою. Отже, виходить, що Мавка кохала більше за Лукаша. Мабуть, саме тому вона залишилася живою.
Ні! Я жива! Я буду,
Вічно жити!
Я в серці маю те,
Що не вмирає.
