Давай посперечаємося, Базарів (по романі Тургенєва «Батьки й діти») – Тургенєв Іван

Із запропонованих нам тим на іспиті я вибрав саме цю, тому що вона мене зацікавила. Цікаво все – таки представити себе сучасником Базарова, розмовляти й сперечатися з людиною 60 – х років минулого сторіччя. Адже саме тоді, у період, дуже важкий для життя Росії, створювався роман. І поява в Літературі Базарова далеко не випадково.

Шановний Євгеній Васильович, я прочитав роман «Батьки й діти», у якому так докладно описані Ваші погляди на життя. Зізнаюся, багато в чому я згодний з Вами, але є речі, про які Ви судите, як мені здається, не зовсім вірно. Мені подобається незалежність Ваших суджень. Ви вмієте відстояти свою точку зору, довести свою правоту. Ви сміливий, не відмінюєтеся перед будь – якими авторитетами, усе піддаєте суду думки. Ви спорете на самі різні, теми, які хвилювали суспільну думку 60 – х років:, про відношення до аристократії, про ідеалізм і матеріалізм, про систему поводження людини, про виховання й людський борг, И Ви безсумнівно здобуваєте перемогу» що означає катастрофу тих принципів і підвалин, на яких ґрунтується життя «батьків ». Але чи варто сперечатися з людиною інших суджень? Адже тільки говориться, що в суперечці народжується істина. Хтось помітив, що кращий спосіб здобути перемогу в суперечці – це ухилитися від нього. Ви тільки наживаєте ворогів, придушуючи супротивника в словесних баталіях. Як. би не був доріг Вам людина, Ви скажете йому все, що думаєте про нього. Звичайно Євгеній, прямота» щирість завжди вітаються. Але чи подумали Ви: про те, як боляче слухати Аркадію, що він «розмазня»? Я дивуюся Вашої, Євгеній Васильович, силоміць волі, прагненням зробити себе краще. Ваші батьки – набожні люди, інтереси їх досить обмежені. Скільки забобонів» скільки звичок, що вкоренилися з дитинства повинні були Ви побороти, виховуючи себе. Роки завзятої праці зробили Вас образованнейшим людиною» і Ви говорите з повним правом: «Усяка людина сам себе виховати повинен».

Ваша щира прихильність до батьків разюча. Я вважаю, дарма ВИ намагаєтеся прикрити її зовнішньою стриманістю й напускною строгістю. Адже залишаючи життя, Ви просите Одинцову не кривдити ваших «дідків» і приголубити їх.

Я поважаю Вашу стійкість і мужність. Нещасна любов приводить Вас до важкої щиросердечної кризи, але Ви не відмовилися від боротьби зі своїм болем, не раскисли, не стали принижуватися перед Одинцовою, як принижувався Павло Петрович перед його жінкою, що розлюбила. Ви прагнули побороти в собі розпач, Ви зллилися на свій біль. І, може бути, ви впоралися б із цим болем» якби не дурна смерть. Навіть перед смертю Ви думаєте не про своєму, порятунку, не про своєї гаснучої, як свіча, життя, а про долю Росії» про користь, що Ви могли б принести людям

Ви – «людина сильний по розуму й характеру». Багато в чому Ви праві, але дозвольте не погодитися з Вашим відношенням до мистецтва, природі» любові. Ви говорите: «Любою хімік у двадцять разів корисніше поета». Не спорю, учені й мастеровые необхідні, але без фарб живопису, що чарують звуків музики, щедрого слова поета життя було б порожнє. І це зовсім не нісенітниця й не «романтизм», як Ви говорите. Так Ви й самі, напевно, підсвідомо розумієте, що природа – це не просто майстерня, це майстерня людської душі

А от Ваше відношення до жінок заслуговує найсуворішого осудження. Євгеній Васильович, зрозумійте, не можна думати, що серед жінок мислять одні виродки. Втім, Ви в цьому переконалися самі, коли ближче познайомилися з Одинцовій. Ви не змогли встояти перед розумом і красою чарівної жінки. Ви полюбили її. Ця любов анітрошки не принизила Вас, а, навпаки, підняла й зміцнила. Як жаль, що Вам був відзначений настільки скромний строк життя. Мені здається, Ви не зрячи прожили своє життя, заронивши іскорку шукань і сумнівів у тих, з ким Ви спілкувалися

Так би я, напевно, розмовляв з головним героєм роману «Батьки й діти», якби раптом міг виявитися поруч із ним. І мені здається, кожний погодиться із мною в тім, що такі, як Базарів, потрібні Росії нинішньої й майбутньої. Шукаючі, що помиляються, чесні принципові, не мовчите!