Вірш Державіна «Пам’ятник» – Державін Гаврило

Г. Р. Державін уважав, що мистецтво й Література повинні сприяти поширенню освіти, любові до прекрасного, знищувати пороки, проповідувати істину й справедливість. З позиції цих принципів Державін намагається оцінити своя творчість у вірші «Пам’ятник».

«Пам’ятник» – це вільне перекладання оди Горация. Державін не повторює думок давньоримського поета, а висловлює свою точку зору на роль поета й поезію. Гораций думав, що застава його безсмертя в моці Рима : «Я буду зростати всюди славою, Поки великий Рим володіє світлом» (переклад М. В. Ломоносова). Державін бачить довговічність своєї слави в любові до батьківщини:

И слава зросте моя, не в’янучи,

Доки славянов рід Вселенна буде шанувати

Своя творчість поет уподібнює «чудесному, вічному» пам’ятнику:

…Металів твердіше він і вище пірамід;

Ні вихор його, ні грім не зломить швидкоплинний,

И часу поле його не розтрощить

Свої заслуги Державін бачить у тім, що зробив «забавним» російський склад, тобто веселим, простим, гострим, що він «дерзнув»…виголосити…» про чесноти імператриці, а не про подвиги й велич, що він поставився до неї як до простої людини, тому й говорить про її людські достоїнства. Свою заслугу як поета Державін бачить у тім, що міг:

У серцевій простоті розмовляти про Бога

И істину царям з посмішкою говорити

В «Пам’ятнику» поет міркує про вплив поезії на сучасників і нащадків, про те, що поет має право на повагу й любов співгромадян. Він упевнений, що ім’я його буде жити в пам’яті «народів неисчетных», що живуть від «Бєлих вод до Черних». Тут ми розуміє, як пушкінський «Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…» перегукується з «Пам’ятником» Державіна

Сила поезії в Державіна могущественней законів природи, його пам’ятник чудовий цією перевагою, вона «металів твердіше».

Остання строфа вірша говорить про те, що поет не сподівається на загальне схвалення сучасників, отчого Муза його войовнича й велична:

Про Муза! Загордися заслугою справедливої,

И знехтує хто тебе, сама тих нехтуй;

Непринужденною рукою неквапливої

Чоло твоє зарозвівайся безсмертя вінчай

Вірш написаний шестистопним ямбом, що надає його ритму неквапливість і врочистість. Ритм вірша як би відповідає важливості теми