Короткий зміст “Амадей” Шеффера по главах

На авансцені в інвалідному кріслі спиною до глядачів сидить старий. Громадяни Відня повторюють один одному останню плітку: Сальери вбивця! Їхній шепіт звучить усе голосніше. Пройшло тридцять два роки зі смерті Моцарта, чому Сальери заговорив про цьому саме зараз? Ніхто не вірить Сальери: він уже старий і, вірно, вижив з розуму. Сальери встає із крісла, дивиться в зал для глядачів. Він призиває далеких нащадків стати його сповідниками

Він розповідає, що все життя був ласуном, і просить не судити його за це занадто строго. Крім того, він мріяв про славу. Він хотів прославитися, складаючи музику. Музика – дарунок Божий, і Сальери молив Бога зробити його великим композитором, а замість обіцяв вести праведне життя, допомагати ближнім і до кінця своїх днів славити Добродії у своїх утворах. Бог почув його благання, і наступного дня друг їхньої сім’ї відвіз юного Сальери у Відень і оплатив його заняття музикою

Незабаром Сальери був представлений імператорові, і Його Величність прихильно поставилася до обдарованого юнака. Сальери радувався, що його угода з Богом відбулася. Але в тому ж році, коли Сальери покинув Італію, у Європі з’явився десятилітній геній Вольфганг Амадей Моцарт.

Сальери пропонує публіці подивитися спектакль за назвою «Смерть Моцарта, або чи Винуватий я». Це його останній твір, присвячений далеким нащадкам. Сальери скидає старий халат, випрямлюється й з’являється перед нами парубком у парадному костюмі вісімдесятих років XVIII сторіччя. Звучить струнний квартет Сальери. 1781 р. Сальери тридцять один рік, він відомий композитор, його знають при дворі. Він закоханий у свою ученицю Катарину Кавальери, але зберігає вірність дружині, памятуя про обітницю, даній Богові

Сальери мріє стати обер – капельмейстером. Зненацька він довідається, що у Відень приїжджає Моцарт. Директор Імператорської опери граф Орсини – Розенберг одержує розпорядження замовити Моцарту комічну оперу німецькою мовою – імператор хоче створити національну оперу. Сальери стривожений: схоже, пануванню італійської музики приходить кінець

Сальери хоче побачити Моцарта. На вечорі в баронеси Вальдштатен він віддаляється в бібліотеку, щоб спокійно поїсти насолод, але туди раптом вбігає Констанція Вебер, що зображує мишку, а за нею – Моцарт, що зображує кота. Не зауважуючи Сальери, Моцарт валить Констанцію на підлогу, грубо жартує з нею й, навіть роблячи їй речення, не може удержатися від непристойних жестів і слів. Сальери вражений вульгарністю Моцарта.

Але коли починається концерт і Сальери чує його музику, він розуміє, що Моцарт – геній. Йому здається, начебто в Серенаді Моцарта він чує глас Божий. Сальери поринає в роботу, благаючи Добродії вселити в нього свій глас

Він ревниво стежить за успіхами Моцарта, але й шість сонат, складені в Мюнхені, і Паризька симфонія, і Велика літанія мі – бемоль залишають його байдужим. Він радується, що серенада була щасливою удачею, що може випасти на частку будь – якого музиканта. У Шенбруннском палаці Сальери просить в імператора Йосипа II дозволу зіграти привітальний марш на честь Моцарта.

Звучить марш. Імператор представляє музикантів один одному. Моцарт говорить, що вже написав перший акт замовленої комічної опери. Дія її відбувається в сералі, але опера про любов і в ній немає нічого непристойного

Головну партію буде співати Катарина Кавальери – улюблена учениця Сальери. Моцарт дякує Сальери за привітальний марш і повторює його на пам’ять, потім грає з варіаціями, поступово намацуючи тему знаменитого маршу з «Весілля Фігаро» – «Хлопчик жвавий, кучерявий, закоханий». Він радується своїй імпровізації, зовсім не зауважуючи, яке образа наносить Сальери. Сальери хоче написати трагічну оперу й посоромити Моцарта. «Викрадення із сералю» не робить великого враження на Сальери.

Чуючи спів Катарины, він відразу догадується, що Моцарт зав’язав з нею інтрижку, і страждає від ревнощів. Імператор стримано аплодує: на його погляд, у цій опері «занадто багато нот». Моцарт заперечує: нот стільки, скільки треба – рівно сім, ні більше й ні менше. Моцарт представляє Сальери, якого вважає другом, свою наречену – Констанцію Вебер. Сальери хоче помститися Моцарту за те, що той спокусив Катарину, і відняти в нього Констанцію

Моцарт жениться на Констанції, але живеться їм туго: учнів у Моцарта мало, а ворогів він нажив своєю незговірливістю багато. Він відкрито виступає проти панування італійської музики, сварить останніми словами оперу Сальери «Сажотрус», обзиває імператора кайзером – скупердяєм, грубо жартує над придворними, які можуть бути йому корисні. Принцесі Єлизаветі потрібний учитель музики, але ніхто не хоче порадеть Моцарту.

Зустрівши Сальери на балі в баронеси Вальдштатен, Констанція просить його допомогти Моцарту одержати бажане місце. Сальери запрошує її до себе для розмови. Він хоче також подивитися партитури Моцарта, щоб переконатися в його таланті. Коли Констанція потай від чоловіка приходить, Сальери заявляє, що готово замовити слово за Моцарта в обмін на її прихильність. Констанція йде

Сальери розуміє свою низькість, але винить у всім Моцарта: це Моцарт довів «шляхетного Сальери» до такої мерзенності. Він поринає в читання партитур. Чується 29 – я симфонія ля мажор. Сальери бачить, що чорнові начерки Моцарта зовсім чисті, майже без помарок: Моцарт просто записує музику, що звучить у нього в голові, у вже закінченому, доконаному виді

Усе голосніше й голосніше чутна тема «Кегуе» з Меси до мінор. Сальери вбитий. Він повстає проти Бога, чиїм улюбленцем – Amadei – є Моцарт. За що Моцарту така честь?

А єдина нагорода Сальери за праведне життя й тяжку працю полягає в тім, що він один ясно бачить у Моцарте втілення Бога. Сальери кидає виклик Богові, відтепер він всіма силами буде боротися з ним, а Моцарт стане їм полем бою. Зненацька вертається Констанція. Вона готова віддатися Сальери, але він не дає волі своєму прагненню: адже він бореться не з Моцартом, а з Господом Богом, так сильно його возлюбившим. Наступного дня Сальери спокушає Катарину Кавальери, порушуючи тим самим обітниця цнотливості. Потім він виходить із всіх благодійних комітетів, порушуючи свою клятву про допомогу ближнім

Він рекомендує імператорові як учитель музики для принцеси Єлизавети досить посереднього музиканта. На питання імператора про Моцарте Сальери відповідає, що аморальність Моцарта така, що його не можна й близько підпускати до молодих дівчин. Простодушний Моцарт не підозрює про підступи Сальери й продовжує вважати його своїм другом

Справи Сальери йдуть у гору: в 1784 і в 1785 р. публіка любить його більше, ніж Моцарта, хоча саме в ці роки Моцарт пише свої кращі фортепіанні концерти й струнні квартети. Публіка плеще Моцарту, але відразу забуває його музику, і лише Сальери так ще трохи присвячених знають теперішню ціну його утворам. Меж тим опери Сальери ставляться скрізь і подобаються всім: і «Семіраміда», і «Данаиды» здобули шумний успіх. Моцарт пише «Весілля Фігаро».

Барон ван Свитен, префект Імператорської бібліотеки, шокований вульгарністю сюжету: опера повинна піднімати й увічнювати подвиги богів і героїв. Моцарт пояснює йому, що хоче писати про теперішніх людей і про події реального життя. Він хоче, щоб у спальні на підлозі валялася білизна, простирадла зберігали тепло жіночого тіла, а під ліжком стояв нічний горщик. Він говорить, що всі серйозні опери XVIII в. жахливо нудні. Він хоче злити голосу сучасників і звернути їх Кбогу.

Він упевнений, що Господь так і чує мир: мільйони звуків, що виникають на землі, підносяться до нього й, зливаючись у нього у вухах, стають музикою, невідомої нам. Перед прем’єрою «Весілля Фігаро» директор Імператорської опери граф Орсини – Розенберг, переглянувши партитуру, говорить Моцарту, що імператор заборонив використовувати в операх балет. Моцарт сперечається: імператор заборонив вставні балети, як у французів, а не танці, які важливі для розвитку сюжету. Розенберг вириває аркуші з танцями з партитури. Моцарт у люті: через два дні прем’єра, а проти нього влаштували змову. Він сварить придворних останніми словами

Він хоче запросити на репетицію самого імператора. Сальери обіцяє йому допомогти, але нічого не вживає. І проте імператор приходить на репетицію

Моцарт, думаючи, що це заслуга Сальери, виражає йому свою вдячність. Під час спектаклю танці виконуються без музичного супроводу. Імператор у здивуванні. Моцарт пояснює, у чому справа, і імператор віддає розпорядження відновити музику

Прем’єра опери «Весілля Фігаро». Сальери глибоко схвильований музикою, але імператор позіхає, а публіка приймає її стримано. Моцарт розстроєний, він уважає свою оперу шедевром і засмучений холодним прийомом. Сальери утішає його. Моцарт хотів би поїхати в Лондон, але в нього немає грошей. Батько відмовляється допомагати йому, він не може простити синові, що той виявився талановитіше його. Моцарт одержує звістку про смерть батька й корить себе за нешанобливе відношення до нього, Сальери пояснює глядачам, що саме так з’явилася мстива примара батька в опері «Дон Жуан».