Зображення селянства у повісті І. Франка «Перехресні стежки»

Як часто у різних творах, торкаючись питання про селянство, говорять про його бідність, темноту, «забитість»! Але ж це позиція хибна, бо в ній зверхність до простих людей. Саме цього погляду на селянство немає у Франка.

Очима головного героя твору Євгенія Рафаловича він бачить мудрість, розсуд­ливість селян, їхня дотепна мова вражає образністю і живою думкою. Особливо яскраво це видно під час віча, коли люди, «про яких, судячи з їх зверхнього ви­гляду, всякий сказав би, шо ледве вміють дорахувати до п’ятьох, нараз виявляли себе неабиякими бесідниками». Отут виявилася суть селянства. Так, люди по се­лах часто темні, затуркані, залякані, безправні. Досить згадати жахливий випадок, коли внаслідок неправильного щеплення помирають селянські діти. Та й одури­ти їх може кожен безсоромний чиновник чи пройдисвіт на зразок адвоката Шпа – дельського. Останній видурює в селян, наляканих війною, тяжкою працею нажиті гроші нібито за те, щоб звільнити їхніх синів від армії. Селяни ж і справді неосві – чені, наївні, довірливі. їх стільки разів ошукували, що вони й не знають, кому вже вірити. Вони безправні, їм ні до кого звернутися. Ось тому й вирішив Рафалович допомагати селянам захищатися. Від щирого серця звучать у повісті слова: «Не кривдіть свій народ. Треба подивляти вроджений талант тих людей, у яких нужда не приглушила, не заморочила його».

Отож не жалістю до вбогого була любов Рафаловича до селянства, а актом по­ваги і обов’язку сина свого народу. Про це він і говорить: «Вихований, вигадува­ний хлібом, працею і потом свого народу, …повинен своєю працею, своєю інте­лігентністю відплатитися йому».

Саме тому усі папери веде Рафалович українською мовою і так само у суді го­ворить тільки по-українськи, бо так усе зрозуміло народові. Це його мова, зрозу­міла з дитинства. І це мова тисяч селян, яких заганяють у глухий кут невігластва, використовуючи для цього ще й-чужу канцелярську мову. Рафалович добре розу­міє це, і ставить за мету свого життя служіння народові. Він для Євгенія не без лика маса, а живі прекрасні люди, що всотали велич і красу своєї землі, мудрість предковічних законів, а ще «гумор, що блискає, мов огники з попелу».

Отож особливістю зображення селянства у повісті «Перехресні стежки» є ре алістичне відображення справжнього становища селянства у суспільстві і шляхи виходу з нього, з цієї скрути за допомогою народної інтелігенції.