Короткий зміст Братня ГЕС Евтушенко Е. А

 

Братня ГЕС

Молитва перед греблею

«Поет у Росії – більше, ніж поет». Автор підбиває підсумок усьому, що трапилося колись, смиренно стаючи на коліна, просить допомоги у великих російських поетів…

Дай, Пушкін, свою співучість і свою здатність, як би пустуючи, палити дієсловом. Дай, Лермонтов, свій жовчний погляд. Дай, Некрасов, біль твоєї висіченої музи, дай силу твоєї неизящности. Дай, Блок, свою віщу туманність. Дай, Пастернак, щоб твоя свіча вовек горіла в мені. Єсенін, дай на щастя ніжність мені. Дай, Маяковський, грізну непримиренність, щоб і я, прорубуючись крізь час, смог сказати про нього товаришам – нащадкам.

Пролог

Мені за тридцять. По ночах я плачу про те, що по дріб’язках розтратив життя. В усіх у нас одна хвороба душі – поверховість. Ми на все даємо напіввідповіді, а сили вгасають…

Разом з Галею ми восени їхали по Росії до моря й за Тулою повернули на Ясну Галявину. Там ми зрозуміли, що геніальність – це зв’язок висоти із глибиною. Три геніальних чоловіки заново народили Росію й не раз ще народять її: Пушкін, Толстой і Ленін.

Ми знову їхали, ночували в машині, і я думав про те, що в ланцюзі великих прозрінь, бути може, бракує всього лише ланки. Ну, що ж – наша черга.

Монолог єгипетської піраміди

Я благаю: люди, украдіть мою пам’ять! Я бачу, що все у світі не ново, усе точнісінько повторює Древній Єгипет. Та ж підлість, ті ж в’язниці, те ж гноблення, ті ж злодії, пліткарі, торгаші…

А що за лик у нового сфінкса за назвою Росія? Бачу селян, робітників, є й переписувачі – їх дуже багато. А це, ніяк, піраміда?

Я, піраміда, дещо тобі розповім. Я видала рабів: вони працювали, потім повставали, потім їх упокорювали… Який із цього користь? Рабство не знищене: як і раніше існує рабство забобонів, грошей, речей. Ніякого прогресу немає. Людина – раб по природі й не зміниться ніколи.

Монолог Братньої ГЕС

Терпенье Росії – це мужність пророка. Вона терпіла – а потім вибухала. От я ковшем екскаватора піднімаю до тебе Москву. Дивися – там щось трапилося.

Страта Стеньки Разіна

Всі жителі міста – і злодій, і цар, і бояриня з боярчонком, і купець, і блазні – поспішають на страту Стеньки Разіна. Стенька їде на возі й думає про те, що хотів народу добра, але щось його підвело, може, малограмотність?

Кат піднімає голубой, як Волга, сокира, і Стенька бачить у його лезі, як у безликої юрби проростають ОСОБИ. Його голова котиться, прохрипівши «Не зазрячи…», і сміється над царем.

Братня ГЕС продовжує

А тепер, піраміда, я покаджу тобі дещо ще.

Декабристи

Вони були ще хлопчиськами, але дзенькіт шпор не заглушав для них чиїсь стогони. І хлопчики гнівно нашаривали шпаги. Сутність патріота – повстати в ім’я вільності.

Петрашевцы

На Семеновском плацу пахне Сенатською площею: стратять петрашевцев. Насувають на очі каптури. Але один з казнимых крізь каптур бачить всю Росію: як буйствує по ній Рогожин, метається Мишкін, бреде Алеша Карамазов. А от кати нічого подібного не бачать.

Чернишевський

Коли Чернишевський устав у ганебного стовпа, йому з ешафота була видна вся Росія, як величезне «Що робити?». Чиясь тендітна рука кинула йому з юрби квітка. І він подумав: настане строк, і ця ж рука кине бомбу.

Ярмарок у Симбірську

У руках прикажчиків миготять товари, пристав спостерігає за порядком. Ікаючи, котить ікряний бог. А баба продала свою картоплю, вистачила перваку й упала, п’яна, у бруд. Усі сміються, тикають у неї пальцями, але якийсь яснолобый гімназист підняв її й повів.

Росія – не п’яна баба, вона народилася не для рабства, і її не втопчуть у бруд.

Братня ГЕС звертається до піраміди

Першоосновою революцій є доброта. У Зимовому ще бенкетує Тимчасовий уряд. Але от уже розвертається «Аврора», от узята палац. Вдивися в історію – там Ленін!

Піраміда відповідає, що Ленін ідеаліст. Не обманює тільки цинізм. Люди – раби. Це азбучно.

Але Братня ГЕС відповідає, що покаже іншу абетку – абетку революції. От учителька Элькина на фронті в дев’ятнадцятому вчить червоноармійців грамоті. От сирота Сонька, утікши від кулака Зыбкова, приходить на Магнитку й стає червоним грабарем. У неї латаний ватник, драні опорки, але вдвох зі своїм улюбленим Петькой вони кладуть

Бетон соціалізму

Братня ГЕС реве над вічністю: «Ніколи комуністи не будуть рабами!» І, задумавшись, єгипетська піраміда зникає.

Перший ешелон

Ах, магістраль – транссибирочка! Пам’ятаєш, як летіли по тобі вагони із ґратами? Було багато страшного, але не тужи про це. Тепер от на вагонах напис: «Їде Братня ГЕС!» Їде дівчисько зі Сретенки: у перший рік її кіски будуть примерзати до розкладачки, але вона вистоїть, як усе.

Устане Братня ГЕС, і Алеша Марчук буде в Нью – Йорку відповідати на питання про неї.

Жаркі

Іде бабуся по тайзі, а в руках у неї квіти. Раніше в цьому таборі жили укладені, а тепер – будівельники греблі. Околишні жителі несуть їм хто простирадла, хто шанежки. А от бабка несе букет, плаче, хрестить екскаватори й будівельників…

Нюшка

Я бетоншица, Нюшка Буртова. Мене ростила й виховувало село Великий Бруд, тому що я залишилася круглою сиротою, потім я була домробітницею, працювала посудомийкою. Навколишні брехали, крали, але, працюючи у вагоні – ресторані, я дізнавалася теперішню Росію… Нарешті я потрапила на будівництво Братньої ГЕС. Стала бетонницею, одержала суспільну вагу. Закохалася в один гордого москвича. Коли в мені прокинулося нове життя, той москвич не визнало батьківства. Покінчити із собою мені не дала недобудована гребля. Народився синок Трохим і став стройкиным сином, як я була деревниной дочкою. Ми вдвох з ним були на відкритті греблі. Так що нехай пам’ятають онуки, що світло їм дістався від Ілліча й трошки від мене. Більшовик Я інженер – гідробудівельник Карцев. Коли я був молодий, я марив світовою пожежею й рубав ворогів комуни. Потім пішов на робітфак. Будував греблю в Узбекистані. І не міг зрозуміти, що відбувається. У країни начебто було два життя. В одній – Магнитка, Чкалов, в іншій – арешти. Мене заарештували в Ташкенті, і, коли катували, я хрипів: «Я більшовик!» Залишаючись «ворогом народу», я будував ГЕС на Кавказі й на Волзі, і нарешті XX з’їзд повернув мені партквиток. Тоді я, більшовик, поїхав будувати ГЕС у Братську. Нашій молодій зміні скажу: у комуні місця немає для негідників. Тіні наших улюблених В Елладі був звичай: починаючи будувати будинок, перший камінь клали в тінь улюбленої жінки. Я не знаю, у чию тінь був покладений перший камінь у Братську, але коли вдивляюся в греблю, бачу в ній тіні ваших, будівельники, улюблених. І я поклав перший рядок цієї поеми в тінь моєї улюбленої, немов у тінь совісті. Маяковський Уставши в підніжжя Братньої ГЕС, я відразу подумав про Маяковського: він начебто воскрес у її вигляді. Він як гребля коштує поперек неправди й учить нас стояти за справу революції. Ніч поезії На Братськом море ми читали вірші, співали пісню про комісарів. І переді мною встали комісари. І я чув, як в осмисленій величі ГЕС гримить над помилковою величчю пірамід. У Братньої ГЕС мені розкрився материнський образ Росії. На землі ще чимало рабів, але якщо любов бореться, а не споглядає, то ненависть неспроможна. Ні долі чистіше й возвышенней – віддати все життя за те, щоб всі люди на землі могли сказати: «Ми не раби».

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы