Зображення помісного дворянства в романі Пушкіна «Євгеній Онєгін» – Пушкін Олександр

Прочитавши роман Пушкіна «Євгеній Онєгін», я дійсно одержав багато інформації про приватне життя дворян того часу. Причому в очі кинулася більша різниця між поводженням, устремліннями й побутом столичних і провінційних дворян

Провінційні дворяни любили читати, особливо дівчини. Тетяна Ларіна з раннього років захоплювалася сентиментальними романами, які їй «заміняли всі», та й Онєгін, виявившись у селі, чимало часу проводить за читанням

Провінціали насолоджуються поезією сільського народного життя. Тетяна захоплюється гаданнями. Словом, цілковите самовладання сильно прикрашало життя селян – поміщиків

Провінціали краще знали й почували народ, його проблеми й надії

На Онєгіна село вплинуло найкращим образом: він став зауважувати труднощі селян і почав уживати реформи, щоб полегшити їхнє життя:

Ярем він панщини стародавньої

Оброком легенею замінився

Великою популярністю й любов’ю користувалася серед провінційних дворян і народна пісня. Наприклад, «пісня дівчин». Справа в тому, що при зборі ягід дівчинам, за розпорядженням суворої поміщиці, заборонялося їх багато є, і, щоб дівчини не порушували наказ, їх змушували співатися

Типовий представник столичного дворянства Онєгін у місті був «порядку ворог і марнотрат» і вуж, звичайно, не зауважував народні потреби, проводячи час у світські салонах

А зараз він:

…сільський житель

Заводів, вод, лісів земель

Хазяїн повний…

Життя поміщицьких родин протікало в тиші й спокої. Із сусідами вони були як «добра родина». Могли й посміятися й позлословити, але це зовсім не те, що столичні інтриги

У родинах дворян «…зберігали в житті мирної звички милої старовини». Дотримували традиційних народних святкових обрядів. На масниці в них млинці водилися. Любили пісні, хороводи

Ішли вони з життя тихо, без суєти. Мали скромні надгробья з настільки ж сромными написами:

Смиренний грішник, Дмитро Ларін,

Господній раб і бригадир,

Під каменем цим вкушає мир

По надгробних написах можна судити, що селяни – поміщики не були людьми марнолюбними, хоча серед них було чимало гідних високих слів людей. Той же Дмитро Ларін, наприклад, мав за мужність Очаковскую медаль, але про це ми довідаємося тільки з вуст Ленского, якому Ларін у дитинстві давав нею пограти. Такий факт свідчить про високі духовні якості цього дворянина й моральній чистоті й скромності

Моральний початок особливо яскраво виявився в образі Тетяни Ларіній. Я б додав ще до її відмітної риси дивну тонкість і чуйність натури, який не знайдеш серед столичних дівчин

Отже, Онєгін, описавши чергове життєве коло, повний розчарувань і порожніх захопленні, знову зустрічає Тетяну й всю душу спрямовується до неї, зрозумівши й, нарешті, оцінивши її повною мірою. Але, на жаль, у відповідь він почув:

Я знаю, у вашім серці є

И гордість і пряма честь

Я вас люблю (до чого лукавити?),

Але я іншому віддана;

И буду століття йому вірна

Тетяні й у цей момент не спадає на думку лукавити, кокетувати, приховувати свої почуття. Вона щира влюбви.

Мені здається, проживи вона більшу частину життя в столиці, духовний мир її не був би так міцний

Глянувши під таким кутом на життя столичних і міських дворян того часу, стає ясно що їхній духовний мир був набагато богаче, ближче до народу, і такі герої Пушкіна, природно, викликають більше симпатії, ніж столична золота молодь пушкінської епохи