Тема людської пам’яті в розповіді Г. Белля «Подорожанин, коли ти прийдеш у спа…» – Белль Генріх

Тема часу й пам’яті звучить у багатьох добутках німецького письменника Генріха Белля. Особливо це стосується його антивоєнних, антифашистських добутків, у яких тема пам’яті звучить трагічно.

Уже на початку розповіді «Подорожанин, коли ти прийдеш у Спа…» ми бачимо героя добутку на грані загибелі. Крізь хворобливий жар герой – пересказчик мрячно бачить приміщення, у якому перебуває, і в його свідомості виникають картини минулого

Письменник показує весь процес народження спогадів у людині: пересказчик детально описує коридор з вішалками й емалевими табличками між дверима, картинами й скульптурами. На тлі охопленого пожежею міста, на першому плані оповідання з’являються предмети, які нагадують мирні дні. Але під зводом гімназії, де недавно звучав дитячий сміх, тепер хриплять поранені, які от – от умруть

Герой розповіді бореться зі своєю пам’яттю, не пускає її у своє нинішнє життя, тому що розуміє, що минулого, своєї мирної й безтурботної юності, йому не повернути. Але пам’ять невблаганна, і для героя найважчим є те, що всі навколо – рідні стіни його гімназії – стало тепер холодним і чужим, начебто не з його життя. З початком війни життя перервалося, і повернення не буде

«Подорожанин, коли ти прийдеш у Спа…» – це початок відомого давньогрецького напису, що було зроблено вмираючим воїном і ввічнив битву, у якій героїчною смертю ліг загін спартанців. Історія повторюється – і в ХХ столітті ні мистецтво, ні утворення не врятували людство від нової жахливої війни. Як і тисячоріччя тому назад, на війні гинуть люди

Війна ввірвалася раптово – і навіть написані крейдою на дошці вправи гімназиста ще не стерті. Але мир змінився, і змінилася людина. У німецькій класичній гімназії коштують погруддя більших полководців, якими, визначено, захоплювалися хлопчиськи – гімназисти. Але тепер, пройшовши крізь жахи війни, герой розуміє, що той військовий пафос, описаний в «книжках з картинками», це ніщо, мильна булька. Солдат запитує себе – за що він боровся? – і не знаходить відповідь. Для мільйонів людей, що загинули на війні, зроблять тисячі «пам’ятників масового виробництва» – от і всі

У спогадах героя особливу роль грає образ хреста. Коли хрест зняли, на стіні залишився незникаючий слід, що здавався ще яскравіше, ніж сам маленький і старий хрест. Його не можна було знищити, як не знищив у свідомості людини пам’ять минулого, культуру, почуття моралі… Тінь у формі хреста, що проступає на стіні крізь всі шари фарби, – це символ мирного часу, «коли ще дозволяли вішати в школі хрести», і всього того в людині, що здатно протистояти війні, руйнуванню особистості й культури

Тема людської пам’яті в розповіді Г. Белля «Подорожанин, коли ти прийдеш у Спа…» має трагічне розцвічення. Але пам’ять – це можливість зберегти своє людське «я» при будь – яких обставинах. Пам’ять може існувати у формі прекрасних творів мистецтва або заходу тютюну й теплого молока. Кожна історична епоха складається з тисяч спогадів особистих, інтимних спогадів кожної людини. Це той ланцюжок, що зав’язує воєдино минуле й майбутнє, дитинство й доросле життя, однієї людини з іншої… Зберегти пам’ять про минуле – те зберегти себе, свою культуру, свою батьківщину