Короткий зміст “П’ять жінок, що зрадилися любові” Сайкаку по главах – Частина 2

Повернулися з богомілля порізно, так господарка однаково розгнівалася, запідозрила невинного працівника в дурному вчинку й зігнала з місця Але працівник не прогадав, улаштувався в продавця рисом у Китахама й женився на одній з тамтешніх шльондр, живе собі там, про Про – Сэн і думати забув. Що до Про – Сэн, не могла вона ніяк забути недовгу любов бондарюючи в крамниці постачальника сніданків, марніла й тужила, почуття її прийшли в сум’яття. Отут почалися в будинку неприємності: те в дах ударила блискавка, то півень закукурікав у ночі, то у великого казана вивалилося дно. Призвали хитромудру бабку, а та візьми й скажи, що це бондар вимагає до себе Про – Сэн. Дійшло до хазяїна з господаркою, і ті наполягли, щоб Про – Сэн віддали бондарюю

Справили їй плаття, які покладені замужній жінці, вычернили для краси зуби, вибрали сприятливий день, віддали нефарбована скриня, кошики, дві накидки з хазяйських плечей, москітну сітку – словом, купу всякого добра. І зажили вони щасливо, бондар був працьовитий, та й Про – Сэн многому навчилася, ткала матерію в смужку й красила її фіолетовою фарбою. І дуже любовно доглядала за чоловіком, узимку зігрівала йому їжу, улітку обмахувала віялом

Народилося в них двоє дітей. І все – таки жінки – непостійний народ, подивляться п’єску з тих, що ставлять у Дотонбори, і всі приймають за чисту монету. Розцвітуть вишні, розпуститься гліцинія, глядь, а вона вуж гуляє з яким – небудь красенем, про ощадливість забула, на чоловіка дивиться люто. Ні, у знатних сім’ях такого не бувають, уже там – те жінки завжди вірні чоловікам до самої смерті… хоча й там зрідка трапляється гріх, і там жінки заводять собі коханців на стороні

Але ж завжди побоюватися потрібно помилкового шляху. Один раз у будинку колишньої господарки Про – Сэн справлялися пишні поминки, усе сусідки з’явилися підсобити, та й Про – Сэн прийшла, вона адже майстриня була по господарству. Прийнялася вона красиво викладати на великому блюді піроги й хурму, а отут хазяїн став діставати з верхньої полиці посуд, та й упустив на голову Про – Сэн, зачіска її й розтріпалася, побачила це господарка, взревновала, говорить, зачіски просто так не розвалюються

Розсердилася Про – Сэн на господарку за такий наклеп і вирішила помститися: і справді затягти хазяїна, натягнути ніс господарці. Зазвала вона хазяїна до себе вночі, бондар міцно спав, світильник у нього давно згас, але, почувши шепіт, прокинувся й кинувся на коханців. Хазяїн кинувся бігти в чому мати народила, а Про – Сэн – що їй було робити, як піти від ганьби: взяла вона стамеску й проткнула собі груди, її мертве тіло були виставлені на ганьбу. Склали про неї різні пісні, і ім’я її стало відомо далеко по всій країні аж до самих далеких провінцій

Так, не уникнути людині відплати за дурні справи. ПОВІСТЬ ПРО УКЛАДАЧА КАЛЕНДАРІВ, ЗАНУРЕНОМУ У СВОЇ ТАБЛИЦІ Кращі календарі складаються в столиці! Перший день нового місяця 1628 р. – день щасливої кисті. Все записане в цей день принесе удачу, а другий день – день женшины, зі стародавності осягають у цей день науку страсті. Жила в ту пору красуня, дружина укладача календарів, виглядом вона була прекрасна, як перші вишні, що от – от розцвітуть, губи нагадували червоні клени в горах восени, брови могли посперечатися з місячним серпом

Чимало складено було про неї пісень, у столиці багато було модниць, але ніхто не міг з нею зрівнятися. На всіх перехрестях столиці тільки й розмов було, що про чотири королів – компанії молодих джиґунів, синів багатих батьків. Цілими днями розважалися вони, віддаючись любові, не пропускаючи жодного дня, світанок зустрічали з гейшами в Симабара – веселому кварталі, увечері веселилися з акторами, їм що із чоловіками, що з жінками – однаково! Один раз сиділи вони в ресторані й розглядали минаючих повз жінок, що верталися з милування квітами. Але чималі дами пропливали в носилках за фіранками, і осіб їх не можна було, на жаль, розглянути

А ті, що бігали мимо на своїх двох, красунями не назвеш, хоча й поганулями теж. І все – таки присунули тушечницу, кисті, папір і прийнялися писати, перераховуючи всі достоїнства: яка шия, так ніс, так що за подкладка на накидці. Раптом яка – небудь прехорошенька дамочка розкриє рот, а там зуба не вистачає, отут уже, звичайно, одне розчарування. Мимо снують одна красуня за іншою, от молоденька: нижнє плаття жовте, потім ще одне – по ліловому білі цяточки, а верхнє з атласу мишачого кольору із дрібним шиттям – воробушки летять, а на лакованому капелюсі шпильки й шнурки з паперових смуг, але от невдача – на лівій щоці невеликий шрамик. Слідом табачница, волосся безладно, одяг непоказний, а риси особи прекрасні, строгі, і у всіх джиґунів заклубилася в груди ніжність ктабачнице.

Слідом жеманница, разнаряженная яскраво, капелюх на чотирьох різнобарвних шнурках зрушений так, щоб не закривати особа. «От вона, от вона», – закричали джиґуна, а, глядь, за нею три няньки несуть розовощеких дітей, ну й сміху отут було! Наступної була дівчина на носилках років усього чотирнадцяти, краса її так впадала в око, що докладно неї описувати не потрібно. Модний капелюх несуть за нею слуги, а вона прикривається гілкою гліцинії. Відразу затьмарила вона всіх красунь, що побачили сьогодні джиґуна

И сама схожа на чарівну квітку. Один придворний укладач календарів довго залишався неодруженим, смак у нього був досить розбірливий. А він хотів знайти жінку й високу душу, і прекрасної зовнішності, звернувся він до свахи на прізвисько Балакуча й попросив неї посватати йому в дружин дівчину з гілкою гліцинії, кликали дівчину Об – Сан. Взявши її в дружин, він не пошкодував, вона виявилася зразковою господаркою купецького будинку, господарство процвітало, радість у будинку била ключем

А отут зібрався укладач календарів у дорогу, батьки Об – Сан затурбувалися, чи впорається дочка з господарством, і надіслали їй на підмогу молодого хлопця Моэмона, чесного, за модою не гнались. Якось очікуючи наближення зими, вирішив Моэмон зробити собі для зміцнення здоров’я припікання моксой. [ 1 ]