Пісня – душу народу

На думку китайських дослідників, історію народу можна вивчати за змістом як народних, так і авторських пісень. Із цим не можна не погодитися, оскільки українська пісня, що своїми коріннями досягає в сиву давнину, – це геніальна поетична біографія нашого народу. За всіх часів людського буття пісня була часткою людського життя, невичерпним джерелом наснаги, утвором генія народу, дивом з дива миру

Життя кожної людини починається з пісні, що ллється з материнських вуст. Ніжні, задушевні мамині пісні супроводжують весь людський рід

Серед народних пісень найбільш відомі історичні й обрядні. Пісня історична була в кривавих січах, у походах, по всіх дорогах козацької слави. Відобразила важку долю, висловлюючи протест проти панщини й кріпосництва, солдатчини, і приниження. Обрядові пісні – колядки й щедривки – поетичним словом прославляли трудової людини, відволікали його думки від буденних проблем. А навесні, коли все оживало навколо, коли краса природи турбувала чуйні молоді серця, над українськими селами звучали веснянки. У цих піснях поєднувалася радість із тихим смутком. За весною наступала русальна неділя, а далі – підготовка до весілля. Дійшли до нашого часу й купальские й жнивні пісні. Вони сповнені бадьорим настроєм, привабливістю, мріями про добробут, любов’ю до природи. Серед народних пісень щемлять і турбують душу ліричні пісні, які супроводжують молодих під вінець

Серед поетів – піснярів велике слово, безумовно, належить И. Франко, що з молоком матері увібрав у себе любов, що виявила себе в його зрілій поезії. Поезії збірника муляра «Зів’яле листя» привернули увагу композиторів і зазвучали на всю країну «Червона калина, чого в лузі гнешся?», «Чому є мені в сні?», «Ой ти, дівчина, з горіха зерно» і решти

Багато віршів Н. Вороного теж покладені на музику. Його поезія ніколи не залишала читачів байдужими. Чарівництво віршів Вороного не в словах, а в музикальності кожної строфи, кожного рядка. Ця музикальність, що бентежить, захоплює, турбує. У поезії В. Сосюри, всі начебто звичайне, розміряне, традиційне. Розповідь пливе тихо, спокійно. А душу переповняється незбагненним почуттям, що дух захоплює, коли чуєш ці вірші.