Пьер Безухов – герой роману Толстого «Війна й мир» – Толстої Лев

Л. Н. Толстой – письменник величезного, всесвітнього масштабу, тому що предметом його досліджень були людина, його душу. Для Толстого людин – частина Всесвіту. Йому цікаво те, який шлях проходить душу людини в прагненні до високого, ідеальному, у прагненні пізнати саме себе

Пьер Безухов – чесний, високоосвічений дворянин. Це натура безпосередня, здатна гостро почувати, легко збуджуватися. Пьеру властиві глибокі роздуми й сумніви, пошук сенсу життя. Життєвий шлях його складний і звивистий. Спочатку під впливом молодості й навколишнього оточення він робить багато помилок: веде відчайдушне життя світського гульвіси й ледаря, дозволяє князеві Курагину обібрати себе й женити на своїй дочці Элен. Пьер стріляється на дуелі з Долоховым, пориває із дружиною, разочаровывается в житті. Йому ненависна всіма визнана неправда світського суспільства, і він розуміє необхідність боротьби

У цей критичний момент Пьер попадає в руки масона Баздеева. Цей «проповідник» спритно розставляє перед довірливим графом мережі релігійно’містичного суспільства, що призивало до морального вдосконалення людей і об’єднанню їх на засадах братньої любові. Пьер зрозумів масонство як вчення про рівність, братерство й любов. Це допомогло йому направляти свої сили на благоустрій кріпаків. Він звільнив селян, заснував лікарні, притулки, школи

Війна 1812 р. змушує Пьера знову гаряче узятися за діло, але його жагучий заклик допомогти Батьківщині викликає загальне невдоволення московського дворянства. Він знову зазнає невдачі. Однак, охоплений патріотичним почуттям, Пьер на свої гроші споряджає тисячу ополченців і сам залишається в Москві, щоб убити Наполеона: «або загинути, або припинити нещастя всієї Європи, що відбувалися, на думку Пьера, від одного Наполеона».

Важливим етапом на шляху шукань Пьера є відвідування їм Бородінського поля в момент знаменитого бою. Він зрозумів тут, що історію творить сама могутня сила у світі – народ. Безухов схвально сприймає мудрі слова солдата: «Всім народом налягти хочуть, одне слово – Москва. Один кінець зробити хочуть». Вид жвавих і пітних мужиків’ополченців, з голосним реготом і говором працюючих на поле, «подіяв на Пьера сильніше всього того, що бачив і чув дотепер про врочистість і значимість справжньої мінути».

Якщо більше тісне зближення Пьера із простими людьми відбувається після зустрічі із солдатом, що був селянином, Платоном Каратаевым, що, на думку Толстого, є часткою народної маси. Від Каратаева Пьер набирається селянської мудрості, у спілкуванні з ним «знаходить той спокій і достаток собою, до яких він марне прагнув колись».

Життєвий шлях Пьера Безухова типовий для кращої частини дворянської молоді того часу. Саме з таких людей складалася залізна когорта декабристів. Багато чого ріднить їх з автором епопеї, що був вірний даної їм у молодості клятві: «Щоб жити чесно, треба рватися, плутатися, битися, помилятися, починати й знову кидати, і знову починати й знову кидати й вічно боротися й втрачати. А спокій – щиросердечна підлість».