Роль антитези в романі Лева Толстого “Війна й мир” – Толстої Лев

Л. Н. Толстой – класик світової літератури, найбільший майстер психологізму, творець жанру роману – епопеї, уміло использовавший засобу художньої зображальності. Одним з основних ідейно – композиційних прийомів у Толстого є антитеза. Функції антитези в романі “Війна й мир” дуже різноманітні. Цей стилістичний прийом лежить в основі принципу композиції, на ньому будується система персонажів, з його допомогою створюються художні образи й розкривається внутрішній мир діючих осіб

Прийом антитези лежить в основі побудови системи персонажів. Герої протипоставлені по ознаці “природності” або “хибності” їх натур

Герої Толстого, що втілюють природність, життєву правду, не випробовують сумнівів. Кутаста, рвучка, з неправильними рисами Наташа Ростова є втіленням краси буття. Незважаючи на панське виховання, вона персоніфікує собою народні традиції. Наташа, обдарована натура, усіма улюблена, безпосередня в почуттях, проста, жіночна, правдива. Її турботлива душа цілком розчинилася в тривогах 1812 р., у загальному лиху народу і його подвигу. Особливо розкрилися щиросердечні якості Наташи в залицянні за вмираючим князем Андрієм. Ростови спізнилися з виїздом з Москви, і Наташа наполягла, щоб флігель і половина вдома були надані для поранених солдатів. Наташа всю себе віддавала цій справі, ніде, ні в чому не підкреслюючи своїх заслуг, не говорячи фраз про патріотизм і борг. Вона проста й природна, як прості й природні російські солдати, що роблять подвиги без єдиної думки про славу. Вони так само, як і Платон Каратаев і фельдмаршал Кутузов, наділені від природи інтуїтивним знанням істини Кутузов виступає в романі як втілення авторської філософії історії. Товстої створює живої, повний чарівності образ полководця. Головні достоїнства Кутузова – природність і простота. Він не відіграє роль, а живе. Він може заплакати й від досади й від радості. Саме простота Кутузова дозволяє йому почувати себе частиною “раю” і не заважати руху історії

Цим героям протипоставлений митецький “позер” Наполеон у романі – втілення крайнього індивідуалізму. Він прагне нав’язати миру свою волю. Образ Наполеона в Толстого не позбавлений гротескового й сатиричного фарбування. Для нього характерно театральне поводження, самозамилування, марнославство (зображує ніжно люблячого батька, хоча жодного разу не бачив сина). Багато з людей зі світського суспільства духовно подібні до Наполеона, особливо родина Курагиных. Всі члени цього сімейства агресивно втручаються в життя інших людей, намагаються нав’язати їм свої бажання, використовують інших для задоволення власних потреб (“підлою, безсердечною породою” назвав цю родину Пьер). Також близькі Наполеонові російський імператор Олександр, що не розуміє настроїв, що панують у російської армії, сановник Сперанский, що грає в патріотизм фрейліна Ганна Павлівна Шерер, кар’єрист Борис Друбецкой, розважлива Жюли Карагина й багато хто інші. Всі вони внутрішньо порожні, байдужі, жадають слави, піклуються про кар’єр, люблять багато й красиво говорити

Шукаючі герої Толстого Пьер Безухов і Андрій Болконский проходять складний духовний шлях у пошуках істини. Вони захоплюються помилковими ідеями, помиляються, внутрішньо міняються й зрештою наближаються до ідеалу простоти

И Пьер, і Андрій Болконский звільняються від дрібних егоїстичних почуттів і приходять до розуміння справжніх цінностей життя. І допомагають їм у цьому прості російські люди. Князеві Андрію – капітан Тушин і підлеглі йому солдати – артилеристи, з якими князь познайомився в бої при Шенграбене. Пьеру – солдати, яких він бачить на Бородінському полі й потім у полоні, особливо Платон Каратаев. Спостерігаючи за Каратаевым, що приймає життя такий, як вона є, Пьер починає розуміти, що сенс життя укладений у ній самої, у її природних радостях, у смиренному прийнятті лих, що випадають людині

Князь Андрій, смертельно поранений при Бородіні, знаходить нескінченну любов до всіх людей, а потім, напередодні смерті, – повну відчуженість від земних турбот і хвилювань, вище умиротворення

Образи природи в “Війні й світі” – символи вищої гармонії, одкровення про правду миру. Вони протипоставлені суєті, егоїстичності, незмінності життя людей, далеких духовних прагнень. Схоплений французами, що випробував жах розстрілу, Пьер Безухов розуміє, що головна, непідвласна нікому цінність – це його безсмертна душа. Це звільняюче почуття приходить до нього, коли він споглядає нічне зоряне небо. Спустошений, що втратив сенс існування Андрій Болконский зустрічає на дорозі старий дуб. Цей же пустив молоді втечі дуб символізує відродження Болконского після зустрічі з Наташей Ростовой у маєтку Втішне, де він випадково підслухав розмову Наташи, схвильованою красою літньої ночі, Ссоней.

“Історичним” главам у романі протиставляються глави, що описують “живе життя”, що здійснюється незважаючи на вторгнення Наполеона (примітно, що Толстой однаково докладно описує Аустерлицкое бій, битву під Бородіні й перший бал Наташи, полювання старого графа Ростова, відводячи цим подіям однакове місце в історії). Ця антитеза проявляється на композиційному рівні. Товстому потрібно показати контраст між життям помилкової й життям щирої, і він так комбінує різні епізоди в романі, що цей контраст стає особливо очевидним. Так, після зображення неприродної зустрічі глав двох держав (Наполеона й Олександра I) письменник різко переходить до опису зустрічі Наташи й Андрія Болконского.

Але крім композиції й системи персонажів, прийом антитези використовується й для характеристики образів самих героїв, виділення їх найбільш яскравих індивідуальних рис. В “Війні й світі” найбільше чітко це проявляється при зіставленні образів Наполеона й Кутузова (які є символами, що визначають спрямованість руху всіх інших героїв). У кожній рисі портрета, поводження, манері говорити й триматися відчувається величезна різниця між цими героями. Наполеон неприємно товсте (жирні стегна, живіт, біла повна шия), міцний. І якщо в Наполеоні підкреслюється холеность, постійна турбота про тіло, то в Кутузові – стареча повнота, дряблость, фізична слабість, що цілком природно для людини його віку. Хода Наполеона самовдоволена, напориста, хворобливе подрагивание своєї лівої ікри він називає великою ознакою. Кутузов ходить ніяково, погано, незграбно сидить у сідлі. Під час Бородінського бою, коли Наполеон, метушачись і хвилюючись, віддає безліч безглуздих і суперечливих наказів, Кутузов не віддає майже ніяких розпоряджень, надавши хід бою божій волі. У Кутузові підкреслюється протиріччя між повсякденної, нічим не чудовою зовнішністю й героїчною сутністю. У Наполеоні, навпроти, – протиріччя між претензією на велику роль в історії й порожньою, неживою сутністю

Таким чином, прийом антитези відіграє немаловажну роль у романі “Війна й мир”. Вона на ідейно – композиційному рівні допомагає розмежувати добро й зло, показати небезпека егоїстичне роз’єднання людей, намітити шляхи морального вдосконалювання особистості, тобто служить засобом вираження авторської позиції вромане.