Образ “високого неба” у романі Лева Толстого “Війна й мир” – Толстої Лев

(1 варіант)

Роман Л. Н. Толстого “Війна й мир” можна назвати “енциклопедією людини й життя”. Письменник показав на сторінках книги всі, із чим зіштовхується людина: добро й зло, любов і ненависть, мудрість і дурість, життя й смерть, війну й мир. Але тільки чи в тім велич генія Толстого, що йому вдалося, глибоко осмисливши всі, із чим зустрічався на життєвому шляху, дати розгорнуту картину життя людей з її сумами й радостями? Великий Толстой не був би так великий, якби він не проникнув глибше, у суть речей. Він не тільки зобразив певні явища в житті людини й людства, але й розкрив причини цих явищ, таємні джерела явних рік

“Війна й мир” – добуток філософське. Особливість Толстого як мислителя в тім, що він втілює свої міркування в гранично ясній формі й у той же час змушує читача думати над книгою, як би брати участь в описуваних подіях

Товстої – Філософ вплинув, на Товстого – Психолога й художника. Не випадково одним з основних правил, яких дотримувався письменник під час роботи над своїми добутками, було ні в чому не відступати від життєвої правди – того, що є основою справжнього мистецтва. Толстовські герої – не “герої” у тому розумінні, що ми звичайно вкладаємо в це слово. Їхні образи намальовані гранично правдиво, життєво. Стосовно “Війни й миру” більше, ніж до будь – якого іншого добутку підходять слова: “Життя народу – один з головних героїв роману”. І все – таки, як у всякого автора, у Толстого є улюблені герої: Пьер, Андрій Болконский, Наташа Ростова, Марья. У цих образах письменник показав людський ідеал, яким він його собі представляє. Ні, ідеал не в змісті “ходяча чеснота”, образ вигаданий і безтілесний. Толстовський ідеал сприймається зовсім інакше: це людина “у плоті й крові”, якому не чужо ніщо людське, котрий може помилятися, радуватися й разочаровываться, що прагне на щастя, – як всі люди. Але, крім цього, у своїх героях Толстої підкреслює найвищу моральність, духовну чистоту, глибину, щирість думок і почуттів, що властиво деяким. І не оригінальність, а мудрість і сміливість Толстого в тім, що для нього ідеал чоловіка – це некрасивий і незграбний Пьер, особливо такий, якої ми бачимо його в епілозі (саме Пьер, що зумів знайти однодумців, справу, якій присвятив себе, а не Андрій, розумний, сильний, але так і не знайшов свого місця в житті, що залишилося самотнім), а ідеал жінки – матері, жінки – охоронниці родини – неприваблива й замкнута князівна Марья (Наташа добра й чиста, але не позбавлена егоїзму, що далекий Марье). Письменник наділив своїх героїв прекрасною душею, не наділивши їхньою прекрасною зовнішністю, і переконливо показав, що перше незмірно вище другого. Тим самим він кинув виклик всім анатолям і элен, “зірвав з них маски”, нехай зовні прекрасні, і всі побачили під ними виродливу душу. Товстої переконує читача в тім, що бездуховність, відсутність ідеалів, віри в добрий і прекрасне – найстрашніший порок, що породжує безліч інших. Моральність, чистота душі, щирі ідеали – от що письменник цінує в людині більше всього

Що ж таке щирі ідеали, чистота душі в розумінні Толстого? Відповідь на це питання він дає через думки Андрія Болконского після поранення. Істинно прекрасно тільки те, що вічно, переконує читача Толстої. А вічно тільки високе небо, що люди не зауважують, про яке забувають. “Все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба”. Цей багато в чому символічний образ проходить через весь роман і має велике значення для розуміння особистості автора, його поглядів, задумів при написанні книги

Цей образ, видимо, можна сприймати й символічно. Краса душі, моральність головних героїв роману й самого автора – от їхнє високе небо, те, що робить сам роман прекрасних і піднесеним, а його героїв – еталоном духовної досконалості й краси

В “Війні й світі” дуже більшу роль грає пейзаж, але пейзаж не зовсім звичайний. Описів природи, таких, як у романах і повістях Тургенєва, ми не знайдемо. Тургеневский пейзаж філософський, властива йому й эстетическая функція. У романі важлива символічна деталь, і часто це лише елемент пейзажу, що володіє “правами” діючої особи. Уважається, що дуб князя Андрія – символ його долі, хмари – символ мирного життя й т.д. Але це вірно лише почасти. У набагато більшому ступені дуб і хмари – персонажі, на рівні разговаривающие з героєм. Вони не стільки метафоризируются, персоніфікуються, скільки, як, допустимо, у казках, є живою, наділеною душею й всіма чи функціями те чарівних помічників, чи те просто казкових персонажів. Головна роль серед таких помічників і співрозмовників князя Андрія належить небу. З небом зв’язане все його життя. Воно йому перший порадник і утішник. “Як же я не видал раніше цього високого неба? І як я щасливий, що довідався його нарешті”, – думає Болконский на поле Аустерлица. Із цього часу істина, що відкрилася йому, про живе життя, про незначність Наполеона стала його дороговказною зіркою. Болконский не прагне більше відігравати важливу роль у політичному житті, не зв’язує свою долю з військовою кар’єрою. Після розмови з Пьером у Богучарове князь Андрій знову як би радиться з небом. У перший раз після Аустерлица він побачив те високе, вічне небо, що він бачив, лежачи на Аустерлицком поле, і щось давно заснуле, щось краще, що було в ньому, раптом радісно й молодо прокинулося в нього душі

Небо як би піднімає його душу на новий етап духовних шукань. З питаннями до неба звертається й страждаючий у полоні Пьер Безухов. Він бачить “повний місяць” і “нескінченну далечінь”. Як не можна цей місяць і далечінь замкнути в сараї із бранцями, так не можна й замкнути людську душу. Завдяки небу Пьер відчув себе вільним і повним сил для нового життя. Отже, в “Війні й світі” Л. Н. Толстого образ неба символичен. Небо символізує справедливість і вічність, з небом у житті героїв зв’язане все краще. Але не тільки щасливі моменти життя, а й мінути духовних одкровень пов’язані з небом. Здається, що небо було для Толстого і його улюблених героїв як би перифразом Бога. Адже Толстой не дає Богові на небі ім’я ні Христа, ні Саваофа, ні Аллаха й т.д. Бог, по думці Толстого, єдиний, слово <небо> заміняє назва незбагненного Божества. Звичайно, разом з тим небо є найважливішим елементом толстовського пейзажу, образ неба несе й чисто психологічну функцію. І все – таки першорядна роль неба як релігійно – філософського символу безсумнівна

(2 варіант)

Тепер, коли роман “Війна й мир” мною прочитаний і обміркований, я запитую себе: тільки чи він про війну з Наполеоном і про світ після перемоги. І відповідаю – ні, він ще й про смуту в душі, і про світ у душі. Душа – це саме добре, прекрасне, велике, що має людина. Пізнати, зрозуміти душу дано не всім. Наука про душ, мораль, моральність (а ці поняття нерозривно зв’язані) – найцікавіша й складна. У Літературі її досліджували Достоєвський і Толстой

Достоєвського цікавила страждаюча людина, тобто людина, що перебуває в тім стані, коли його душу не захищена, відкрита, коли його індивідуальність знаходить саме повне вираження. Товстої пішов далі. Він показав життя у всьому її різноманітті, у його добутках ми зустрічаємо й щасливих людей, і людей, здатних зробити інших щасливими

Особливо в цьому випадку характерними мені представляються герої роману “Війна й мир”, його можна назвати “енциклопедією людини й життя”. Письменник показав на сторінках книги всі, із чим зіштовхується людина: добро й зло, любов і ненависть, мудрість і дурість, життя й смерть, війну й мир. Але тільки чи в тім велич генія Толстого, що йому вдалося, глибоко осмисливши всі, із чим зустрічався на життєвому шляху, дати розгорнуту картину життя людей з її сумами й радостями? Великий Толстой не був би так великий, якби він не проникнув глибше, у суть речей

Толстой уміє геніально аналізувати вчинки й думки людей. Він не тільки зображує певні явища в житті людини й людства, але й розкриває причини цих явищ, таємні джерела явного. “Війна й мир” – добуток філософське. Особливість Толстого як мислителя в тім, що він виражає свої думки в гранично ясній формі й у той же час змушує читача думати над книгою, як би брати участь в описуваних подіях. Товстої – Філософ вплинув на Товстого – Психолога й художника. Не випадково одним з основних правил, яких дотримувався письменник під час роботи над своїми добутками, було ні в чому не відступати від життєвої правди – того, що є основою справжнього мистецтва

Часто в героях Толстого немає нічого героїчного. Вони намальовані гранично правдиво, життєво. ДО “Війни й миру” більше, ніж до будь – якого іншого добутку підходять слова: “Життя народу – один з головних героїв роману”. І все – таки, як у всякого автора, у Толстого є улюблені герої: Пьер Безухов, Андрій Болконский, Наташа Ростова, Марья. У цих образах письменник показав людський ідеал, яким він його собі представляє. Ідеал не в змісті “ходяча чеснота”, образ вигаданий і безтілесний. Толстовський ідеал сприймається зовсім інакше: це людина “у плоті й крові”, якому не чужо ніщо людське, котрий може помилятися, радуватися й разочаровываться, що прагне на щастя, – як всі люди

Зовнішність і внутрішній зміст частіше різні, чим ідентичні. Красуня Элен нікого не здатна зробити щасливим, наприклад. Але у своїх улюблених героях Толстої підкреслює найвищу моральність, духовну чистоту, глибину, щирість думок і почуттів, що властиво деяким. І не оригінальність, а мудрість і сміливість Толстого в тім, що для нього ідеал чоловіка – це некрасивий і незграбний Пьер, а ідеал жінки – матері, жінки – охоронниці родини – неприваблива й замкнута князівна Марья.

Залишилося неясним, чи була гарна Наташа Ростова, коли ми вперше зустрічаємося з нею. Письменник наділив своїх улюблених героїв прекрасною душею, переконуючи читача в тім, що бездуховність, відсутність ідеалів, віри в добрий і прекрасне – найстрашніший порок, що породжує безліч інших. Моральність, чистота душі, щирі ідеали – от що письменник цінує в людині більше всього

Та й чи не так вуж чи важливо гарний людина зовні? Істинно прекрасно тільки те, що вічно, переконує читача Толстої. А вічно тільки високе небо, що люди не зауважують, про яке забувають. “Все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба”, – думає Андрій Болконский, переосмислюючи своє життя після поранення. Цей багато в чому символічний образ проходить через весь роман і має велике значення для розуміння особистості автора, його поглядів, задумів при написанні книги. Краса душі, моральність головних героїв роману й самого автора – от їхнє високе небо, те, що робить сам роман прекрасних і піднесеним, а його героїв – еталоном духовної досконалості й краси. Тільки адже стали вони такими, пройшовши крізь руйнівну війну в Росії й відновивши мир не тільки в ній, але й у своїх душах