Пісенька про космічного гостя Л. Костенко

Пісенька про космічного гостя

Достигають яблука-ранети.

Рання осінь листя золотить.

Гарний хлопець з іншої планети,

Може, завтра в гості залетить.

Авторка описує уявний діалог з космічним прибульцем, сполукою «гарний хлопець» підкреслюючи своє позитивне ставлення до такого контакту.

Діло звичне — міжпланетні мандри.

Усміхнеться, зніме свій шолом.

Скаже: — Там, в сузір’ї Саламандри,

Твій коханий бив тобі чолом.

Я спитаю: — Є у вас поети?

Як по-марсіанськи — макогін?

Знаєш, там туманність Андромеди,

Хай не йде так часто на обгін.

Поетеса використовує незвичну епітетичну сполуку «планетарно сині очі» У такий спосіб вказано на особливість краси гостя.

Він посидить, трохи відпочине,

Цей мій дивний, нетутешній гість.

Планетарно синіми очима

Про безмежний космос розповість.

Прийдуть люди з ним погомоніти,

Хлібом — сіллю я їх пригощу.

Передам йому для Береніки

Білі айстри в крапельках дощу.

Перевірю техніку в ракеті,

Розкажу, як звуться журавлі.

Хай посіє в себе на планеті

Жменьку слів із нашої землі.

Метафоричний зворот «посіє в себе на планеті / жменьку слів із нашої землі» означає побажання авторки вивчати її чарівну рідну мову не лише на Землі, а навіть на іншій планеті.

Апарат космічний загуркоче,

Пропливе смарагдовий кортеж…

— Добре, я коли-небудь заскочу.

Ти в якій галактиці живеш?

Л. Костенко створила фантастичний вірш, у якому вказала на ті цінності, які вона вважає основними б житті будь-якої розумної істоти: любов до своєї батьківщини та мови, гостинність, ввічливість.