У чому складність взаємин Базарова й Одинцовій? (По романі Тургенєва «Батьки й діти») – Тургенєв Іван

Взаємини Євгенія Базарова й Ганни Сергіївни Одинцовій, героїв роману И. С. Тургенєва «Батьки й діти», не зложилися по безлічі причин. Матеріаліст і нігіліст базарів заперечує не тільки мистецтво, красу природи, але й любов як людське почуття. Визнаючи фізіологічні відносини чоловіка й жінки, він уважає, що любов «це все романтизм, нісенітниця, гнилизна, мистецтво». Тому й Одинцову він спочатку оцінює тільки з погляду її зовнішніх даних. «Отаке багате тіло! Хоч зараз в анатомічний театр», цинічно говорить він про молоду жінці

Доля Ганни Сергіївни не була легкою. Втратившись батьків, вона залишилася в скрутному матеріальному становищі, із дванадцятирічною сестрою на руках. Переборюючи труднощі, вона проявляє незвичайну силу характеру й самовладання. Ганна Сергіївна виходить заміж з розрахунку за людину набагато старшого його, і, хоча вона поважає свого чоловіка як людини добр і чесного, звичайно, не випробовує до нього ніякої любові. Залишившись удовою, вона оселилася в маєтку, де все було влаштовано з комфортом і розкішшю. Вона рідко спілкувалася із сусідами, і про неї ходила безліч невтішних слухів, імовірно, їй заздрили: молоді, гарна, багата, незалежна. Базарів зробив на неї враження, і вона запросила їх з Аркадієм у гості. Уже перша бесіда в готелі тривала більше трьох годин, причому Ганна Сергіївна проявляє й чуйність, і такт, вибравши тему для розмови й допомагаючи гостеві освоїтися. Навіть Базарів міняє своє до неї відношення, з повагою говорячи, що вона «у переділі була», «нашого хліба поїла». Подальше спілкування зближає героїв, вони цікаві один одному, але не у всім можуть між собою погодитися. Базарів дотримується соціалістичних поглядів, заперечуючи індивідуальність людської особистості: «Виправте суспільство, і хвороб не буде». Зрозуміло, що одержала класичне дворянське утворення, Ганна Сергіївна не може із цим погодитися. Їй нудно, як всім жінкам, «яким не вдалося полюбити», хоча вона сама не знає, чого саме їй хочеться. Вона кокетує з Базаровым, відговорюючи нею виїхати. Базарів же перебуває в замішанні: все життя вважаючи любов «романтизмом», тепер він «з обуренням усвідомлював романтика в самому собі». Його бісить власна слабість, він не може дозволити собі залежати від розпещеної жінки, «аристократки». Їхнє пояснення драматично: пристрасть Базарова лякає Ганну Сергіївну, змушуючи її злякано відхитнутися. Перед від’їздом Євгенія Одинцова довго міркує про свій щиросердечний стан і доходить висновку, що вона була права: «Бог знає куди б це повело, цим не можна жартувати, спокій все – таки найкраще на світі».

Розходження у вихованні, світогляді, способі життя стали для героїв непереборними. Базарів у сум’ятті усвідомить, як валять основи нігілізму його твердих переконань, а Ганна Сергіївна боїться зв’язувати свою долю з непередбаченим і політично неблагонадійною людиною, порушити заради нього свій щиросердечний комфорт. Герої розстаються друзями, зумівши піднятися вище своїх предрассуждений, але їхні взаємини, видимо, не могли зложитися інакше.