Традиції Гоголя й Салтыкова – Щедріна в сатирі Маяковського – Маяковський Владимир

Поет Маяковський у нашу свідомість, у нашу культуру ввійшов як «агітатор, горлан – ватажок». Він дійсно ступнув до нас «через ліричні томики, як живий з живими говорячи». Його поезія голосна, невгамовна, шалена. Ритм, рима, крок, марш – всі ці поняття асоціюються із творчістю поета й виражають його особливості. Це дійсно поет – гігант. І щира оцінка його творчості ще спереду, тому як він занадто масштабний, об’ємна, його поезія ніяк не вміщається у вузький і тісний мир наших звичних думок і турбот

Маяковський – поет різнобічний. Він міг писати про усім рівною мірою талановито й незвичайно. Тому його поезія так багатолика: це й плакати РОСТУ з короткими й влучними написами, і поеми про цілу країну («Добре!»), і антивоєнні вірші 10 – х років, і ніжні, піднесені поеми про любов («Хмара в штанях», « Флейта – Хребет»). Особливу групу становлять добутки, обличающие вульгарність, міщанство, обывательство й бюрократизм. У них Маяковський залишається вірний традиціям російської літератури, тому що продовжує тему, почату ще Фонвізіним, Грибоєдовим, Гоголем і Салтыковым – Щедріним. Якщо розглянути вірша Маяковського «Про дряни» і «Прозаседавшиеся», то можна помітити, що поет широко використовує цілий спектр комічних прийомів для опису бюрократів і міщан, чиї бажання не простираються далі «тихоокеанських голифищ» і прагнення «фигурять» у новому платті «на балі в Реввійськраді». Поет використовує й разючі епітети, і яскраві порівняння, і несподівані алегорії, але особливо яскраво розкривають суть пороку гіпербола, сарказм і гротеск

Можна провести паралель між «Прозаседавшимися» і «Ревізором ». І вірш Маяковського, і п’єса Гоголя – закінчені літературні твори, хоча й різних жанрах, у яких присутні всі елементи конфлікту: зав’язка, кульмінація й розв’язка. Початок обох добутків гиперболично: у вірші Маяковського це безнадійні спроби чиновників потрапити відразу на кілька засідань, де обговорюється «покупка склянки чорнила», а в п’єсі Гоголя – помилка чиновників, від жаху принявших пройдисвіта Хлестакова за ревізора. Кульмінація являє собою гротеск. В «Прозаседавшихся»: