Росіянин національний характер у розповіді Миколи Лєскова «Лівша» – Лєсков Микола

У розповіді Н. С. Лєскова «Лівша» головною діючою особою є косий тульський майстер, самоучка лівша. Однак герой з’являється не відразу, а в середині розповіді. Лівша є улюбленим героєм Н. С. Лєскова, автор пишається своїм героєм, поважає його. Але, незважаючи на свою позитивну оцінку, під час знайомства автор не виділяє цієї людини: «зброярі три чоловіки, самі митецькі з них, однією косою лівша, на щоці пляма рідне, а на скронях волосся при ученье видерті». Н. С. Лєсков показує, що цей тульський майстер має воістину російський національний характер. Про це свідчать і опису його роботи й відпочинку, і вираження жагучої любові до Батьківщини. Лівша в числі трьох зброярів покірно протягом двох тижнів працював над дивовижною блохою. Все це час вони сиділи взаперті, тримаючи в таємниці свою роботу. Саме тут проявляється сила духу, тому що довелося працювати в тяжких умовах: із закритими вікнами й дверима, без відпочинку. Однак Платов не повірив, коли побачив усе ту ж блоху в брильянтовому горісі, начебто тульські майстри змогли зробити що’те краще англійців. Він розсердився, думав, що його хочуть провести, і по іронії долі взяв із собою в Петербург лівшу, адже якщо що’те буде не так, то найдеться кому за все відповісти

И от лівша в Петербурзі. Він покірно, як і личить підданому, стояв біля палацу й чекав, що відбудеться далі. Спочатку Платов порвав його за волосся за те, що нібито майстри зіпсували рідкісну річ, але потім, коли розібралися, лівша був запрошений у палац і особисто від государя вислухав похвалу й був розцілований їм

Дійсно, тут їсти чому подивуватися – умільці не тільки не зіпсували дивину, але й по майстерності обійшли англійців: підкували сталеву блоху й написали свої імена на підківках. Це така мініатюрна робота, що побачити результат можна в «мелкоскоп», що збільшує в кілька сотень раз, а майстри через брак «мелкоскопа» через бідність робили всю делікатну роботу, тому що в них «так око пристрелявши». Однак ім’я лівші на підковах не було, тому що він уважав себе невартим цього. На його думку, нічого особливого він не зробив, адже працював з деталями менше підківок: виковував гвоздики, щоб їх прибити. За таку службу лівшу подякували й відправили в Лондон, щоб показати англійцям, що російські майстри нічим не гірше іноземних, а навпаки, краще. І от тульський босяк «в опорочках, одна колоша в чоботі, інша мотається, а озямчик старенький, крючочки не застегаются, порастеряны, а шиворот розірваний», що у такому виді став перед государем, без стиснення й зніяковілості тепер направлявся в Англію. Його напоїли, нагодували, нагородили, приодели. І от він Влондоне.

Саме в Лондоні проявляється його істинно російський національний характер. Він дуже любить Росію – свою Батьківщину – і на запрошення англійців улаштуватися в Лондоні, вивчити науки, побувати на заводах на практиці, влаштуватися на престижну роботу, женитися, обзавестися родиною відмовляє. Ще він любить своїх уже старих батьків, адже вони без нього не зможуть; любить традиції Росії. Але це не просто любов, лівша не мислить себе без Батьківщини

Однак погостювати за кордоном все – таки погодився. Він надивився на їхнє життя й на роботи, приділяв особливу увагу тому, як нові і як старі рушниці роблять, і в якому стані вони зберігаються. Однак таке нудне життя незабаром набридло йому, він занудьгував по батьківщині, і англійцям довелося його відпустити. На кораблі він познайомився з полшкипером, з яким стали тримати парі хто кого переп’є. Із цього, звичайно, нічого гарного не вийшло. Полшкипера відвезли «лікувати» у посольський будинок на набережній, а лівшу звалили п’яного на підлогу у кварталі. Не знайшовши ніяких документів, його ограбували, сіяли золотний годинник, пальто. Він потрапив в Обухівську лікарню, де приймають умирати. Але, умираючи, лівша не думав про себе. Єдине, чого він хотів; так це побачити государя, сказати, щоб рушниці не чистили цеглою. Із цими словами на вустах і вмер тульський майстер

Лєсковим представлена воістину велика людина: талановитий майстер, із широкою душею, гарячим люблячим серцем, із глибокими патріотичними почуттями. Це справжня Людина з великої букви, людина, що володіє національним росіянином характером. Недоліками його, як і багатьох російських людей, були тяга до спиртного й пристрасть до суперечки, висновку парі. Ці дві якості погубили велику кількість талановитих людей