«Думка буває світла, тільки коли опромінюється зсередини добрим почуттям» (Ключевский) – Чернишевський Микола

Роман Чернишевського писався в епоху підйому революційного руху в Росії. Герой роману Рахметов, як ніхто іншої, підходив для революційної діяльності в силу його аскетизму, залізної волі, ненависті до народних гнобителів

Недарма вождь більшовиків Ленін ставив цього літературного героя в приклад своїм соратникам, говорячи, що тільки з такими людьми можливий революційний переворот Вроссии.

Отже, що ж це за особлива людина, що залучала й залучає в наші дні увага особистостей, що жадають потрясінь заради загального добра? По походженню Рахметов дворянин. Його батько був дуже багатою людиною. Але привільне життя не удержало Рахметова в маєтку батька. Він виїхав із провінції й надійшов на природний факультет університету в Петербурзі. Рахметов без праці зблизився в столиці із прогресивно мислячими людьми

Випадок звів його з Кірсановим, від якого він довідався багато нового й передового в політичних відносинах. Став запоєм читати книги. Схоже, що він відміряв собі часовий відрізок і точно в нього уклався – через півроку відклав книги й сказав: «Тепер читання стало для мене справою другорядним; я із цієї сторони готовий для життя». Уже в цьому вчинку Рахметова можна розглянути щось вихідне за рамки нормально, що розвивається людини

Рахметов почав привчати свою фізичну сутність підкорятися духовної, тобто став наказувати сам собі й цим наказам виконувати точно й у строк. Далі він став загартовувати організм. Брався за найважчу роботу. Був навіть бурлакою. Як з’ясувалося незабаром, все це він проробляв, готуючись до великих революційних справ. Йому блискуче вдалося створити себе потужним фізично й твердим духовно людиною. Рахметов фанатично випливав обраним раз і назавжди шляхом. Він їв тільки те, що їли прості люди, хоча мав можливість харчуватися краще. Пояснював він це просто: «Так потрібно – це дає повагу й любов простих людей. Це корисно, може придатися».

Видимо, щоб підкреслити його крайню революційність, Чернишевський примусив свого героя відмовитися й від особистого людського щастя заради ідеалів революційної боротьби. Рахметов відмовився від одруження на багатій молодій удові, тим самим підтвердивши свою волю до боротьби. Пояснив він це так: «Я повинен придушити в собі любов; любов до вас зв’язала б мені руки, вони й так не швидко розв’яжуться в мене – уже зв’язані».

По – моєму, Чернишевський в образі Рахметова зобразив революційного вождя, особливу людину. Про таких людей автор писав: «Це колір кращих людей, це двигуни двигунів, це сіль солі землі». Зараз, коли час показав неспроможність більшовицьких ідей, ясно, за що вожді Жовтневого перевороту обрали Рахметова своїм ідеалом. Вони розвивали ті рахметовские якості, з якими їм було зручно робити жорстокі справи: не жалували себе, а тим більше інших, виконували накази з льодовою бездумною чіткістю залізного двигуна, ставилися до інакомислячих, як сверхчеловеки до недолюдин. У результаті мир був вражений. Росія залита кров’ю

Зараз наше суспільство знову на шляху до цивілізованого майбутнього. І особисто я мрію про те, щоб у цьому нашім майбутньому було поменше «особливих» людей, а побільше звичайних: добрих, усмішливих, що бояться спати на цвяхах, щоб не прокинутися в минулому. Я хочу, щоб це майбутнє стало дійсністю