Мій улюблений твір І. Франка
Іван Якович Франко — визначний майстер слова. Видатний прозаїк і літературознавець, драматург і перекладач, журналіст і критик, фольклорист і етнограф. А ще — неперевершений поет-лірик. У багатогранній творчій спадщині Франка визначне місце належить його ліриці.
Простотою і глибиною своєї поезії митець мені дуже близький. Особливо зворушує його ніжна, неповторна інтимна лірика, вірші про кохання.
Мій улюблений вірш — «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», який увійшов до відомої збірки поета «Зів'яле листя», що побачила світ ще 1886 року, але хвилювала, хвилює й хвилюватиме ще багато років справжніх шанувальників неперевершеного таланту Франка.
Поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» написана на зразок української народної ліричної пісні «Ой ти, дівчино, горда і пишна...» У вірші змальовано ча рівний образ дівчини, що є водночас джерелом і радості, і муки ліричного героя. Образ коханої всіляко підноситься в уяві героя. Незвичайна врода дівчини бентежить душу юнака, а нерозділена любов важким тягарем лягає йому на серце. Сила і складність почуттів героя дістають своє виявлення у контрастних епітетах і порівняннях, що йдуть від народної пісні. Вродою дівчина — «з горіха зерня», а серцем — «колюче терня», уста її — «тиха, молитва», а слово — «гостре, як бритва». Очі дівчини — «темніші ночі», сама ж вона — «ясная зоря». Такі суперечності в образі коханої приводять ліричного героя до висновків, сповнених психологічного контрасту:
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
Проте немає підстав твердити, що лірична героїня черства чи жорстока. Суть справи складніша, адже вона не любить. Закоханий її не осуджує, навпаки, він захоплений красою її очей, їхнім чаром, «що то запалює серце пожаром». Але для нього вона втрачена назавжди. Лишилася тільки невгасима любов, яка ранить його серце.
Читаєш рядки чудової поезії і дивуєшся, як поетично і разом з тим правдиво зумів передати поет невимовні страждання люблячого серця, всю гіркоту нерозділеного кохання.
Поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» — прекрасна пісня великої любові, задушевна сповідь, що хвилює нас своєю простотою, щирістю, художньою довершеністю. Покладена композитором А. Кос-Анатольським на музику, ця поезія стала для багатьох улюбленим романсом.
Простотою і глибиною своєї поезії митець мені дуже близький. Особливо зворушує його ніжна, неповторна інтимна лірика, вірші про кохання.
Мій улюблений вірш — «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», який увійшов до відомої збірки поета «Зів'яле листя», що побачила світ ще 1886 року, але хвилювала, хвилює й хвилюватиме ще багато років справжніх шанувальників неперевершеного таланту Франка.
Поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» написана на зразок української народної ліричної пісні «Ой ти, дівчино, горда і пишна...» У вірші змальовано ча рівний образ дівчини, що є водночас джерелом і радості, і муки ліричного героя. Образ коханої всіляко підноситься в уяві героя. Незвичайна врода дівчини бентежить душу юнака, а нерозділена любов важким тягарем лягає йому на серце. Сила і складність почуттів героя дістають своє виявлення у контрастних епітетах і порівняннях, що йдуть від народної пісні. Вродою дівчина — «з горіха зерня», а серцем — «колюче терня», уста її — «тиха, молитва», а слово — «гостре, як бритва». Очі дівчини — «темніші ночі», сама ж вона — «ясная зоря». Такі суперечності в образі коханої приводять ліричного героя до висновків, сповнених психологічного контрасту:
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
Проте немає підстав твердити, що лірична героїня черства чи жорстока. Суть справи складніша, адже вона не любить. Закоханий її не осуджує, навпаки, він захоплений красою її очей, їхнім чаром, «що то запалює серце пожаром». Але для нього вона втрачена назавжди. Лишилася тільки невгасима любов, яка ранить його серце.
Читаєш рядки чудової поезії і дивуєшся, як поетично і разом з тим правдиво зумів передати поет невимовні страждання люблячого серця, всю гіркоту нерозділеного кохання.
Поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» — прекрасна пісня великої любові, задушевна сповідь, що хвилює нас своєю простотою, щирістю, художньою довершеністю. Покладена композитором А. Кос-Анатольським на музику, ця поезія стала для багатьох улюбленим романсом.
