«Думка сімейна» у романі – епопеї Лева Товстого «Війна й мир» – Толстої Лев

«Війна й мир» – російська національна епопея, у якій знайшов відбиття національний характер російського народу в той момент, коли вирішувалася його історична доля. Л. Н. Толстой проробив над романом майже шість років: з 1863 по 1869 р. Із самого початку роботи над добутком увага письменника залучили не тільки історичні події, але й приватне сімейне життя

Для самого Л. Н. Толстого однієї з його головних цінностей була родина. Родина, у якій він виріс, без якої ми не знали б Толстого’письменника, родина, що він створив сам. Родина як школа життя й родина як інститут. У житті родина – це спосіб відтворення й кращий засіб виховати в людині моральні підвалини, розвити його таланти. Родина – це передача досвіду поколінь, своєрідність націй

«Думка сімейна» уперше серйозно була порушена Толстим в «Дитинстві». Він зображує свою родину, її клімат, відносини між дітьми й родителями й вплив сімейної атмосфери на нього самого. Апогеєм розвитку «думки сімейної» у творчості Толстого став роман «Ганна Каренина». У романі ж «Війна й мир» через призму «сімейної думки» розглядається Вітчизняна війна 1812 г.

У романі «Війна й мир» описана життя декількох дворянських родин: Ростових, Болконских і Курагиных.

Болконские й Ростови – це родини, яким симпатизує Толстій. З них виходять Марья й Андрій Болконские, Наташа – улюблені герої письменника. Члени цих родин були подвергаемы письменником трьом основним випробуванням: світського життя, любові, війні. Родини показані не у відриві від навколишнього світу, але в тісному зіткненні з ним і контактами між собою. Саме в такий спосіб Толстої розкриває «думку сімейну».

У родині Ростових було прийнято не бояться виражати свої почуття: плакати, закохуватися. Це була одна із самих гостинних родин у Москві. Крім своїх дітей, вони виховували Бориса й Соню. У будинку панувала обстановка загальної любові й довіри. Любов зв’язує всіх членів родини. Вона проявляється в чуйності, увазі, серцевій близькості. У Ростових всі щиро, іде від душі. У цій родині панують привітність, гостинність, хлібосольство, зберігаються традиції й звичаї російського життя. Тільки з подібної родини можуть вийти такі діти, як Микола й Наташа. Це люди із сильним інтуїтивним початком, але не несучих ніяких духовних цінностей. Саме тому їх тягне до родини Болконских, що несуть у собі моральної й духовної цінності

У родині Болконских панує спартанська обстановка. Отут не прийнято плакати, отут не люблять гостей, усе тут підлегло розуму. Це стародавній аристократичний рід. Крім кревних уз, членів цієї родини зв’язує ще й духовна близькість. Микола Андрійович, люблячи свою дочку, змушує неї вчити природничі науки, уважаючи, що вона зовсім дурна. Однак у князівні перемагають духовні основи. Щастя, дане їй наприкінці роману,  – нагорода за страждання. Князь Андрій – це образ справжнього чоловіка: вольовий, сильний, практичний, утворений, у міру чутливий

Дві ці родини утворять як би дві половини, і цілком природно, що їх притягає друг до друга, і вони утворять гармонічні пари. Духовн і практичне возз’єднується в парі Микола – князівна Марья. Те ж саме повинне було відбутися між князем Андрієм і Наташей, але смерть Болконского заважає цьому

Ростовим і Болконским протиставляє Толстой родину Курагиных. Курагины – це символ родини, що деградувала, родини, у якій матеріальний інтерес ставиться вище духовного. Члени цієї родини з’являються перед нами у всій своїй незначності, вульгарності, бездушші, користолюбстві. Курагины живуть штучним життям, вони егоїстично зайняті повсякденними інтересами. Родина позбавлена духовності. Для Элен і Анатоля головне в житті – задоволення своїх низинних бажань. Вони повністю відірвані від народного життя, живуть у блискучому, але холодному світлі, де всі почуття перекручені. Князь Василь захоплений світськими справами настільки, що загубив усяку людську сутність. По Толстому, ця родина не має права на існування, майже всі її члени гинуть. З Курагиными можна зрівняти родину Віри й Берга. Все їхнє життя складається в наслідуванні іншим. Їхній девіз – «як в інших». Цій родині будуть дані діти, але вони напевно будуть моральними виродками

Ідеалом гармонічної родини стає пара Наташа Ростова – Пьер Безухов. Всі духовні шукання Пьера, вся невтомна енергія Наташи пішли на створення міцної й надійної родини. Можна із упевненістю сказати, що їхні діти виростуть здоровими фізично й морально.

Показавши в романі найбільше повно три родини, Толстой дає зрозуміти читачеві, що майбутнє за такими родинами, як родини Ростових і Болконских, що втілюють у собі щирість почуттів і високу духовність