Аналіз вірша Гумилева «Шосте почуття» – Гумилев Н. З

Знаменитий і талановитий письменник Микола Гумилев народився в 1886 році. Із самого раннього дитинства він захоплювався поезією. Свої перші вірші він написав у дванадцять років. Досягши повноліття, Миколою Гумилевым до цього часу була написана величезна кількість віршів, незабаром після цього з’являється перша його книга віршів

Уже в самому раннім дитинстві, Микола Гумилев писав, немов вірші, що пророкують, але цьому він не віддавав ніякого значення, уважав, що це всього лише збігу. З роками Микола Гумилев нарахування розуміти, що написані їм вірші дійсно є пророчими

Останній вірш, що написав Микола, Гумилев називалося “Шосте почуття”. У ньому знаменитий і талановитий письменник описував свою власну смерть. Хто б міг у дійсності подумати, що все це трапиться саме так.

Письменник описував у цьому вірші такі рядки. Прекрасно в нас закохане вино й добрий хліб, що в піч для нас сідати, і жінка которою дана, спершу змучившись, нам насолодитися. У цих рядках письменник описує деяку частину зі свого прожитого життя. Про те, що всі витівки, які можуть відбуватися, у цьому світі прекрасні, а так само їжа й напої

Далі письменник пише такі рядки. Але що нам робити з рожевою зорею над холодіючими небесами, де тиша й неземний спокій, що робити нам з безсмертними віршами. У цих рядках оповідає наближення смерті, що обіцяє сам для себе Микола Гумилев.

Рожева зоря, про яку писав письменник, є невід’ємним натхненням для написання крилатих фраз, але, на його думку, десь таїлися й холодіючі небеса, ними він позначив смерть, що незабаром після її настання ніхто більше не почує породжених віршів, будучи в тиші й неземному спокої

У слід за цим ідуть такі рядки. Не з’їсти, не випити, не поцілувати. Мить біжить нестримно, і ми ламаємо руки, але знову, засуджені йти всі мимо, мимо. У цих рядках Гумилев пише що, будучи мертвим не можна випробувати мирських бажань, будучи на тім світлі існує одна тільки мить, що тривати постійно й нічого змінити неможливо, а тільки лише й залишається постійно проходити повз це всього

Далі пише. Як хлопчик, ігри забувши свої, стежить часом за дівочим купаньем і, нічого не знаючи про любов, все – таки мучиться таємничим желаньем. У цих рядках автор свого вірша пише про те, що будучи на тім світлі залишається тільки лише стежити за, що відбувається на землі не випробувавши ніякої життєвої насолоди

У передостанніх рядках вірша Микола Гумилев пише про своє життя, як про слизьку тварину, що почуває прийдешню смерть і, на величезний жаль, нічого зробити для свого захисту не може

На закінчення свого останнього вірша Микола Гумилев пише про знівечене своє тіло, дух якого віщає смерть

Незабаром після цього написаного вірша, Микола Гумилев трагічно гине від розстрілу