Патріотична лірика Лермонтова – Лермонтов Михайло

Вірші Лермонтова – це майже завжди внутрішній, напружений монолог, щира сповідь, собі питання, що задаються ж, і відповіді на них. Поет почуває свою самітність, тугу, нерозуміння. Одна відрада для нього – Батьківщина. Любов’ю до Батьківщини наповнені багато поетичних рядків Лермонтова. Він нескінченно любить свій народ, тонко почуває красу рідної природи. У вірші “Батьківщина” поет ясно відокремлює справжній патріотизм від мнимого, офіційного патріотизму миколаївській Росії

У вірші “Коли хвилюється жовтіюча нива” Лермонтов продовжує міркувати про своїй “дивній любові” до Батьківщини. Вона полягає в любові до полів, лісам, невигадливим пейзажам, до пари ” беріз, щобіліють,”. Рідні простори, природа як би лікують поета, він почуває своє єднання з богом:

Тоді упокорюються душі моєї тривоги,

Тоді розходяться зморшки на чолі,

И щастя я можу осягнути на землі,

И в небесах я бачу бога

Але Росія Лермонтова не тільки пейзажні замальовки, не тільки роздолля, рідні краї; Росія Лермонтова з’являється й в іншому виді, це… Немита Росія, Країна рабів, країна панів…

Така рабськи покірна Росія ненависна поетові, така батьківщина може викликати тільки презирство. Саме таким настроєм пронизаний вірш “Прощай, немита Росія…”.

У добутку “На смерть поета”, нескінченно вболіваючи про передчасну кончину Пушкіна, Лермонтов ясно й чітко визначив місце поета в житті й Літературі. Щирий художник – не самотній мандрівник. Він хворіє на проблеми своєї країни й народу. Лермонтову властиве почуття високої відповідальності перед читачами. Він заперечував літературу, що коштує осторонь від громадського життя Росії

Наприкінці 30 – х років поета починає хвилювати історична тема. Він створює “Бородіно” і “Пісню про купця Калашникова”.

У вірші “Бородіно” Лермонтов оспівує подвит російських солдатів, “богатирів”, що перемогли у війні 1812 року. А Бородінська битва сприймалася сучасниками Лермонтова як символ перемоги, як головний бій Вітчизняної війни. Автор захоплюється поколінням 10 – х років XIX століття, на плечі яких лягла основна вага війни:

Так! Були люди в наш час,

Не те, що нинішнє плем’я,

Богатирі – не ви!

Це покоління протипоставлене поколінню 30 – х років, що “юрбою угрюмою й незабаром позабутої” пройде, “не кинувши століттям ні думки плідної, ні генієм початої праці”.

Інтерес Лермонтова викликає й інша історична епоха, епоха царювання Івана Грозного. Саме цій епосі присвячена історична поема “Пісня про купця Калашникова”. Але справжнім героєм поеми стає не цар Іван Грозний, а молодий купець Калашников. Цей герой близький героям російського народного епосу, наприклад, билинним богатирям

Купець Калашников чесний, шляхетний, сміливий. Він б’ється з опричником Кирибеевичем смертним боєм, намагаючись захистити свій дружину, відстояти своє людське достоїнство. Сміливий купець помстився за зганьблену честь, убив свого кривдника в чесному кулачному бої на Москві – Ріці, але й сам поплатився життям. Навіть самому цареві, Іванові Грозному, не відкрив купець Калашников щирої причини свого вчинку, не схилив своєї гордої голови:

И гуляють – шумлять вітри буйні

Над його безіменної могилою.

И проходять мимо люди добрі:

Пройде старий людина – перехреститься,

Пройде молодець – приосанится,

Пройде дівиця – пригорюнится,

А пройдуть гуслярі – проспівають пісеньку

У своїй творчості Лермонтов ставила проблему діяча, проблему позитивного героя. І якщо серед сучасників Лермонтов шукав і не знаходив такого героя, то в історичному минулому Росії такі герої були

Безсумнівно, Лермонтов став народним поетом. Деякі вірші його були перекладені на музику й стали піснями й романсами. Згадаємо, “Виходжу один я на дорогу…”. Вірші, що стали пісень

За 27 неповного років свого життя поет створив стільки, що назавжди прославив російську літературу й продовжив справу великого віршотворця російського – Пушкіна, ставши з ним урівень. Яка трагедія для Росії, що так рано пішли з життя два генії росіянці словесності