У пошуках сенсу життя в романі «Війна й Мир» – Толстої Лев

Масштаб письменницького дарунка Л. Н. Толстого величезний. Цей талановитий російський письменник має величезну популярність у багатьох країнах миру, оскільки центром подій у його добутках завжди була людина зі своїм щиросердечним станом

Для Лева Миколайовича люди – це складовому Всесвіту. Він – дослідник шляху, що проходить людська душа, прагнучи у висоту, намагаючись досягти ідеалу, бажаючи пізнати свою суть. Л. Н. Толстого, як говорив Н. Г. Чернишевський, «…усього більше займав сам психічний процес, його форми, його закони, діалектика душі…”

Тут варто зупинитися й розглянути докладніше, як даний процес розкривається в славному романі «Війна й мир». Головне питання, яким задається російський письменник, це щастя людини й пошуки змісту життя

Головні герої історичної епопеї Андрій Болконский, Пьер Безухов, Наташа й Микола Ростови – це люди, що перебувають у постійному пошуку, що випробовують мучення й страждання. Їхньої душі неспокійні, а самі герої прагнуть бути необхідними, приносити користь, шукають любов

Самим улюбленим і близьким авторові образом, звичайно ж, є Пьер Безухов. Він, як і князь Андрій, правдивий і високоосвічений. Однак Болконский – раціоналіст (на першому місці розум, а не почуття), а Пьер – “натура безпосередня, здатна гостро почувати, легко збуджуватися”. Безухов часто перебуває в глибоких роздумах, він хоче знайти сенс життя, але його мучать сумніви

У Пьера непроста доля, вона готовить йому багато неприємних сюрпризів. Ще, будучи молодим, потрапивши в несприятливе середовище, воно постійно помиляється. Пьер, світський гуляка – ледар, не встигає навіть отямитися, як князь Куракин привласнює майже весь графський стан і сприяє його весіллю з вітряною красунею Элен. Безухов іде на дуель із Долоховым, рве подружні зв’язки, а в підсумку має повне розчарування в житті. Він не може упокоритися з неправдою у дворянському суспільстві, Пьер розуміє: необхідно боротися

У цій переломній ситуації довірою графа заволодіває масон Баздеев, і Безухов примикає до релігійно – містичного суспільства, ціль якого складається в удосконалюванні людської моральності й загальному єднанні, оскільки всі люди – брати, які повинні любити один одного. Граф Безухов витлумачує навчання масонів, як заклик до рівності, братерству, любові, і це надалі сподвигает його задуматися над створенням лікарні, притулку й школи для бедных. Він навіть планував дати своїм селянам вільну

Воєнні дії 1812 року надихають Пьера, він з ентузіазмом приступає до справи, однак московське дворянство не схвалює його полум’яного заклику стати на захист Россі. Знову йому не повезло. Але під впливом патріотичного почуття Безухов виділяє особисті кошти на спорядження тисячі солдат і не залишає столицю у важку мінуту. Його ціль – «або загинути, або припинити нещастя всієї Європи», що відбувалися, як уважав граф, з вини Наполеона, якого він задумує вбити

Пьер перебуває на Бородінському полі, коли там відбувається історична битва, і це важливий момент на шляху пошуків сенсу життя. Тут він доходить висновку, що історію створює народ – сама могутня сила вмире.

Пьер зі схваленням слухає словам одного з ополченців: «Всім народом налягти хочуть, одне слово – Москва. Один кінець зробити хочуть». Образ жвавих і пітних солдатів, які борючись на поле, голосно сміялися й розмовляли, “подіяв на Пьера сильніше всього того, що бачив і чув він дотепер про врочистість і значущість справжньої мінути”.

Безухов зблизиться із селянами ще сильніше, після зустрічі із Платоном Каратаевым – солдатом і в минулому селянином. Лев Толстої вважав цей образ однієї із часток народу. Платон учить графа селянської мудрості, і Пьер у його суспільстві «знаходить той спокій і достаток собою, до яких він марне прагнув колись».

На прикладі Пьера Безухова автор показує, як жила більша частина молодих дворян 200 років тому. Такі люди, як вони, ставали щирими декабристами. І сам Лев Миколайович солідарний з ними: “Щоб жити чесно, треба рватися, плутатися, битися, помилятися, починати й знову кидати, і знову починати й знову кидати, і вічно боротися й втрачати, а спокій – щиросердечна підлість”.

Так само небайдужі й інші герої роману Л. Н. Толстого: князь Андрій, що знаходить щиросердечну гармонію в битві під Бородіно, Наташа, коли стає дружиною й мамою, Микола, зробивши військову кар’єру. Розкривши в добутку життєві шляхи головних героїв, Лев Толстої в черговий раз довів, що «людина є всі, всі можливості, є текуча речовина». Великий російський письменник зумів піймати й донести до читачів момент життєвого руху