Станційний доглядач Вырин і його дочка Дуня (по повісті А. С. Пушкіна «Станційний доглядач») – Пушкін Олександр

Загальнолюдські теми любові й прихильності ніколи не залишали людей байдужими. Озвучено дану тему й в “Станційному доглядачі” А. З Пушкіна. З однієї сторони здається, що це розповідь про звичайне життя Самсона Вырина, що була безсердечно зруйнована, а з іншого боку – про складну долю його дочки Дуни. Але, якщо, що відбулося із Самсоном можна йменувати трагедією, то в нинішньому часі життя Дуни можна назвати драмою з дуже великою натяжкою

Безумовно, смиренність принижує людини, випалює його гордість, залежність від інших, робить із нього добровільну жертву, покірного раба. У цьому і є вся трагедія життя, а точніше, існування Самсона Вырина. Він персоніфікує всіх доглядачів, які по суті своєї люди дуже мирні, послужливі й скромні. Саме тому, коли в Санкт – Петербурзі друг порадив йому поскаржитися на гусара Мінського, котрий, спокусивши його дочку, прирік самого Вырина на самітність, доглядач махнув рукою на цю витівку й вирішив відмовитися

Відмовитися від чого? Від свого законного права покарати гусара, укравшего його рідну дочку. І тут у його душі заговорила та ж смиренна, покірна людина. “Вона не перша й не остання, кого зманив цей джиґун” – так думає Самсон. Він відступається від своєї дочки, єдиного свого щастя, єдиної людини, що був по – справжньому близький йому. Можливо, осліплений своєю любов’ю, доглядач не зауважував, що його дочка вже давно представляла себе не на позабутій всіма закутковій станції, а в іншому місці. Там, де вона могла б розкритися зовсім по – іншому. Так і буде, коли Вырин побачить неї через пару років – у розкішному одязі і яскраву, немов прекрасний ангел

Безумовно, поводження Дуни не можна оцінити однозначно. Але те, як вона надійшла з батьком, дозволяє судити про неї, як про людину, що не дорожить своїми коріннями й своєю батьківщиною. Залишається за рамками оповідання, чи обманював Мінського доглядача, коли говорив, що Дуня зовсім отвыкла від свого колишнього життя з батьком. Хлопчик, що проводжав оповідача на могилу Самсона, говорив, що Дуня приїхала на кареті, запряженої скакунами, із трьома маленькими дітьми й з годувальницею, подала йому срібний п’ятак

Доля дочки доглядача, очевидно, зложилася цілком щасливо. Від цього ще більш складно простити їй забутого, старого батька, спившегося на заході життя. У чому складаються обов’язку батьків перед дітьми й дітей перед своїми родителями? Питання, відповіді на які пробував дати Пушкін, у світовій Літературі назвуть “вічними”, адже те, що відбулося на самому початку XIX століття й описано в цій повісті, є актуальним і в наш складний час