Дві зустрічі Тетяни й Онєгіна – Пушкін Олександр

«Євгеній Онєгін» – добуток про любов. Любов у Пушкіна – високе, вільне почуття. Людина вільна у своєму виборі й щаслива цим, але тільки не в цьому романі. Хоча Тетяна й любила Онєгіна, але вона не була з ним щаслива, вона навіть не одержала відповідної любові. Простежити тему любові можна по двох зустрічах Тетяни і Євгенія

В особі Тетяни Пушкін відтворив тип російської жінки в реалістичному добутку

Поет наділяє свою героїню простим ім’ям. Тетяна проста провінційна дівчина, не красуня. Замисленість і мрійність виділяють її серед місцевих обивателів, вона почуває себе самотньої серед людей, не здатних зрозуміти її духовних запитів:

Дика, сумна, мовчазна,

Як лань лісова боязка

Вона в родині своєї рідний

Здавалася дівчинкою чужий

Єдиним задоволенням і розвагою Тетяни були романи:

Їй рано подобалися романи;

Вони їй заміняли всі

Вона влюблялася в обмани

И Ричардсона, і Руссо

При зустрічі з Онєгіним, що виглядав особливим серед її знайомих, вона саме в ньому бачить свого довгоочікуваного героя

Вона не відає обману

И вірить вибраній мрії

Дотримуючись серцевого пориву, вона вирішується зізнатися Онєгіну в листі, що є одкровенням, визнанням у любові. Цей лист перейнятий щирістю, романтичною вірою у взаємність почуття

Але Онєгін не зміг оцінити всю глибину й пристрасність люблячої натури Тетяни. Він читає їй сувору одповідь, що приводить дівчину в повний розлад і щиросердечне сум’яття

Убивши на дуелі Ленского, єдиного співака любові серед навколишніх його людей, Онєгін убиває свою любов. Із цього моменту й відбувається перелом у житті Тетяни. Вона міняється зовні, її внутрішній мир закритий для сторонніх очей. Вона виходить заміж.

У Москві зустрічає Онєгіна холодна світська дама, господарка знаменитого салону. У ній Євгеній із працею довідається колишню боязку Тетяну й закохується в неї. Він бачить те, що хотів бачити в тій Тетяні: розкіш, красу, холодність

Але Тетяна не вірить у щирість почуттів Онєгіна, тому що не може забути свої мрії про можливе щастя. У Тетяні говорять ображені почуття, настала її черга вичитувати Онєгіна за те, що не зумів вчасно розглянути в ній свою любов. Тетяна нещасна у своєму заміжжі, слава й багатство не приносять їй задоволення:

А мені, Онєгін, пишність ця,

Осоружного життя мішура, мої успіхи у вихрі світла,

Мій модний будинок і вечори

Це пояснення розкриває основну рису характеру Тетяни – почуття боргу, що для неї головне в житті. Образи головних героїв розкриваються до кінця у фінальній зустрічі. Тетяна відповідає Онєгіну на його визнання словами: «Але я іншому віддана й буду століття йому вірна!» Ця фраза ясно вимальовує душу ідеальної російської жінки. Цими словами Тетяна не залишає Онєгіну ніякої надії. У першій зустрічі героїв автор дає Онєгіну шанс змінити своє життя, наповнивши її змістом, уособленням якого є Тетяна. А в другій зустрічі Пушкін карає головного героя тим, що залишає Тетяну абсолютно недоступної для його