Образ Русі в поезії Блоку – Блок Олександр

Олександр Блок жив і затворів на рубежі двох мирів – в епоху підготовки й здійснення Жовтневої революції. Він був останнім великим поетом старої, дожовтневої Росії, що завершило своєю творчістю поетичні вишукування всього XIX століття. І разом з тим його ім’ям відкривається перша, заголовна сторінка історії російської радянської поезії

Тема Росії є центральною у творчості поета. Особливо могутньо вона починає звучати в його лірику під час переломних подій початку століття. Звістка про першу російську революцію Блок прийняв із захватом, вона розбудила в ньому почуття кревного зв’язку з народом і свідомість суспільної й творчої відповідальності за долю країни. Його поезія здобуває заряд духовної сили, піднімається до величезної моральної висоти («…через край перелилася захвату творча чаша, і всі вже не моє, а наше, і з миром затвердився зв’язок»). Росія народна, природна з її історією, традиціями, не розкритим, але величезним, непередбаченим духовним потенціалом давала мужність поетові й надію на майбутнє перетворення. Ніхто до Блоку не сказав тих пронизливо щемливих слів, які зберігаються в душі кожного російського; «Батьківщина – це величезна, рідна, дихаюча істота, подібне до людини…». Щось древнє, язичеське встає в прапамяти художника. Недарма він говорив, що любить рідну країну «по^ – народному, як матір, сестру й дружину в єдиній особі – Росії».

Вірш «Русь» було написано 24 вересня 1906 року. Батьківщина тут таємнича, казково прекрасна країна:

З болотами й журавлями,

И с мутним поглядом чаклуна…

Це не тільки відгомони фольклору, стародавніх переказів, але й продовження гоголівської традиції. Росія, як пані Катерина, у владі чаклуна. Батьківщина рисується незрозумілої, зачарованої, застиглої в дрімоті. Це цілком реальна «убожіючи» країна з «вутлим» житлом і вітром в «голих прутах». У пейзажних деталях явно відбиті картини середньої Росії, Підмосков’я, де природа надзвичайно гарна. Блок показує свою любов до Росії. Розповідає про її народи, житло, житті. Росію він представляє магічної, з містичним задумом:

Де ведуны з ворожками

Чарують злаки на полях,

И відьми тішаться із чортами

У дорожні снігові стовпах

У своєму вірші Блок виражає віру в Росію, у торжество добра й волі. Вигляд Росії він малює через простір і волю. Неоглядні далечіні й волелюбність – вільність людей, що живуть на цій землі:

Де разноликие народи

Із краю в край, з долу в діл

Ведуть нічні хороводи

Під загравою палаючих сіл

Блок звертається до Росії як до живої людини, вона розмовляє з нею ласкаво й ніжно, у його словах Росія, немов жінка, надзвичайна й загадкова

Вона й у снах надзвичайна

Її одягу не торкнуся

Любов до Батьківщини звучить як щось заповітне, інтимне. З Росією, як і з улюбленої, у Блоку зв’язане все – «життя або смерть, щастя або погибель». Образ її одухотворений, високий. Блоковское розуміння Росії, її минулого, сьогодення й майбутнього – трагічне й дуже особисте, ліричне. «Bсe про Росію» – усе для її