Базарів і Павло Петрович. Доказу правоти кожного з них (по романі Тургенєва «Батьки й діти») – Тургенєв Іван

 

Суперечки Базарова й Павла Петровича представляють соціальну сторону конфлікту в романі Тургенєва «Батьки й діти». Тут зіштовхуються не просто різні погляди представників двох поколінь, але й дві принципово різні політичні точки зору. Базарів і Павло Петрович виявляються по різні сторони барикад у відповідності з усіма параметрами. Базарів – різночинець, виходець із бідної сім’ї, змушений самостійно пробивати собі дорогу в житті. Павло Петрович – потомствений дворянин, хоронитель сімейних уз і традицій. Приналежність їх до різних поколінь не дозволяє говорити їм на одній мові. Виходячи з вищесказаного немає нічого дивного в тім, що в цих людей сформувалися зовсім різні погляди на життя. Єдине, що їх поєднує, це непохитність, безкомпромісність і бажання нав’язати свою точку зору співрозмовникові

Паралельно словесним баталіям Базарова й Павла Петровича, відносини яких носять соціально’політичний характер, ми спостерігаємо чисто сімейний конфлікт між Аркадієм (як символом молодості) і його батьком Миколою Петровичем (як символом зрілості, що йде). Аркадій шукає свій власний життєвий шлях методом проб і помилок. Його відношення до традицій, авторитетам і прочим важливим для його батька речам досить легковажне. Йому не вистачає мудрості років, терпимості й уваги до інших людей, які є в його батька. Конфлікт Аркадія й Миколи Петровича не несе в собі ніякого політичного початку, він очищений від соціальних мотивів. Його суть – споконвічне нерозуміння між молодістю й старістю. Проте така ситуація зовсім не суперечить природі речей. Навпроти, старість – це гарант схоронності моральних цінностей, культурної спадщини й традицій у суспільстві. Молодість у свою чергу забезпечує рух прогресу своєю тягою до всього нового й незвіданому

Зовсім інша справа взаємини Базарова й Павла Петровича. Євгеній Васильович різань, часом грубий, рішучий, категоричний у своїх судженнях і безапеляційний у своїх висновках. Він щиро вважає, що гарний хімік коштує двадцяти поетів. Він не розуміє ролі культури в суспільстві. Він пропонує все зруйнувати, щоб із чистого аркуша почати писати історію заново. Цим він часом вганяє в розпач Павла Петровича, з яким він сперечається. Ми бачимо максималізм обох сторін, доведений до крайності. Ні той ні іншої не бажають поступитися один одному й визнати правоту опонента. У цьому й полягає їхня головна помилка. Всі сторони праві до певного моменту. Прав і Павло Петрович, що затверджує про необхідність збереження спадщини предків, прав і Базарів, що говорить про необхідність змін. Обидві ці сторони – сторони однієї медалі. І той і іншої щиро стурбовані долею рідної країни, але методи в них різні. Ці методи відрізняються й по соціальної окрашенности, і по віковому факторі

Є одна приказка: «якби молодість знала, якби старість могла». Молодим дуже часто не вистачає зрілої мудрості, зваженого й обміркованого рішення, гнучкості в розумінні, бескорыстности й відкритості в любові. Зрілість дає людям безмежну й всепрощаючу любов до своїх дітей, але одночасно гасить вогонь у душі, палкість натури, інтерес і цікавість до всього нового, а дає замість мудрість і обережність. Старість не здатна на радикальні зміни в житті. Це доля молодості. Але й молодість рідко здатна на глибоку повагу до традицій, які так дороги серцю зрілих людей

Якщо проблеми взаємини старості й молодості носять природний, природний характер, те соціальні й політичні протиріччя штучно вирощені в суспільстві. Злиття таких проблем породжує глибоке нерозуміння й трагізм взаємин. Це намагався показати Тургенєв у своєму романі «Батьки й діти».

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы