Образ Ярослава Мудрого з однойменного твору І. Кочерги
У своїй драматичній поемі Іван Кочерга звертається до видатної історичної постаті — Ярослава Мудрого і намагається створити багатогранний образ цієї героїчної людини і показати її суперечливий внутрішній світ.
У творі Ярослав Мудрий постає в багатьох іпостасях: він і войовничий оборонець своєї землі, і меценат, що сприяє розвитку освіти і науки, і батько, і керівник держави. Це людина і жорстока, і часом слабохарактерна, справедлива, і а іноді й невдячна.
Я вважаю, що твір Івана Кочерги тим і цінний, що зображує Ярослава Мудрого різнобічно, якось по-людськи. Так часто надмірна героїзація постатей минулого призводить до штучності, картинності образів, і читач не в змозі співчувати персонажам, зрозуміти їхню душу, бо їй не приділяє уваги автор, відсунувши людське у героєві на другий план, на першому плані зображуючи походи, бої тощо. Зовсім не таким видається читачеві Ярослав Мудрий у драматичній поемі Івана Кочерги.
Однією з головних рис вдачі Ярослава, як на мене, є його патріотизм. Він відчуває спорідненість і кровну, і душевну з рідною землею, ладен віддати своє життя задля добробуту землі пращурів, задля майбутнього своїх нащадків. Він високо цінує мудрість свого народу:
Людей учу я страхом і книжками,
Але і сам я у людей учусь.
Бо мудр народ, і житиме віками
В трудах і битвах вихована Русь.»
Багато сил поклав Ярослав на те, щоб зміцнити Русь, боротися з міжусобними війнами, об'єднати рідну землю.
Ярослав Мудрий — освічена людина, що високо цінує книжки. Відомо з історичних джерел, що князь за життя багато сприяв розвиткові освіти і тогочасної науки. Сам Ярослав у творі Івана Кочерги так говорить про значення книги:
І добрій книзі більше я радію,
Ніж золоту в коморі.
Але не все складається легко у житті Ярослава, бо він не лише високотитулована державна особа, а й просто людина, що має свої людські слабкості, і часто змушена вибирати між державними інтересами та родинними, приватними почуттями. Ярослав, безумовно, люблячий і справедливий батько. Доньки Ярослава — Анна і Єлизавета — постають перед читачами духовно чистими людьми, вони навчилися від батька любові до своєї землі, вони прагнуть щастя для свого народу. Звісно, як молоді, сповнені сил та бажання жити, Анна і Єлизавета прагнуть і особистого щастя. Ярослав, усупереч почуттям, має віддати Анну заміж за французького короля. Тут стикаються державні та власні інтереси князя, але він ставить добробут держави вище від особистого бажання, донька розуміє, що має підкоритися батьковій волі, поїхати до Парижа, хоч як би вона не любила рідний дім, Київ, рідну землю.
Ярослав волів би жити у мирній державі, проте змушений боронити цей мир мечем, можливо, часом і скривджуючи людину безневинно. Не залишається жодних сумнівів, що Ярослав був людиною складною за своїм внутрішнім світом, проте сильною, уся його внутрішня енергія була спрямована на добро, хоча він також мав суто людські слабкості, певні хиби вдачі.
Сам Іван Кочерга говорить про свій твір і образ Ярослава у ньому так: «...образ історичного Ярослава складається з таких несхожих рис, як честолюбство, нерозбірливість у засобах його задоволення і щира любов до культури й освіти, великодушність і лукавство; рицарська одвага і поряд з цим малодушна лякливість у вирішальну мить... В цілому — це риси монументальної трагічної постаті, однаково величної і в своїх чеснотах, і в своїх пороках, характер надзвичайно активний і палкий».
Власне, таємниці своєї душі Ярослав забрав із собою, ми можемо тільки уявляти, яким він був за життя. Чи вдасться нам нехай навіть з численних історичних документів та художніх творів зрозуміти сутність цієї людини? Навряд чи. Проте, можливо, дізнаючись про чиїсь болі та сумніви, про шляхи їх подолання, які обрала така велична постать, ми зможемо краще зрозуміти себе?
У творі Ярослав Мудрий постає в багатьох іпостасях: він і войовничий оборонець своєї землі, і меценат, що сприяє розвитку освіти і науки, і батько, і керівник держави. Це людина і жорстока, і часом слабохарактерна, справедлива, і а іноді й невдячна.
Я вважаю, що твір Івана Кочерги тим і цінний, що зображує Ярослава Мудрого різнобічно, якось по-людськи. Так часто надмірна героїзація постатей минулого призводить до штучності, картинності образів, і читач не в змозі співчувати персонажам, зрозуміти їхню душу, бо їй не приділяє уваги автор, відсунувши людське у героєві на другий план, на першому плані зображуючи походи, бої тощо. Зовсім не таким видається читачеві Ярослав Мудрий у драматичній поемі Івана Кочерги.
Однією з головних рис вдачі Ярослава, як на мене, є його патріотизм. Він відчуває спорідненість і кровну, і душевну з рідною землею, ладен віддати своє життя задля добробуту землі пращурів, задля майбутнього своїх нащадків. Він високо цінує мудрість свого народу:
Людей учу я страхом і книжками,
Але і сам я у людей учусь.
Бо мудр народ, і житиме віками
В трудах і битвах вихована Русь.»
Багато сил поклав Ярослав на те, щоб зміцнити Русь, боротися з міжусобними війнами, об'єднати рідну землю.
Ярослав Мудрий — освічена людина, що високо цінує книжки. Відомо з історичних джерел, що князь за життя багато сприяв розвиткові освіти і тогочасної науки. Сам Ярослав у творі Івана Кочерги так говорить про значення книги:
І добрій книзі більше я радію,
Ніж золоту в коморі.
Але не все складається легко у житті Ярослава, бо він не лише високотитулована державна особа, а й просто людина, що має свої людські слабкості, і часто змушена вибирати між державними інтересами та родинними, приватними почуттями. Ярослав, безумовно, люблячий і справедливий батько. Доньки Ярослава — Анна і Єлизавета — постають перед читачами духовно чистими людьми, вони навчилися від батька любові до своєї землі, вони прагнуть щастя для свого народу. Звісно, як молоді, сповнені сил та бажання жити, Анна і Єлизавета прагнуть і особистого щастя. Ярослав, усупереч почуттям, має віддати Анну заміж за французького короля. Тут стикаються державні та власні інтереси князя, але він ставить добробут держави вище від особистого бажання, донька розуміє, що має підкоритися батьковій волі, поїхати до Парижа, хоч як би вона не любила рідний дім, Київ, рідну землю.
Ярослав волів би жити у мирній державі, проте змушений боронити цей мир мечем, можливо, часом і скривджуючи людину безневинно. Не залишається жодних сумнівів, що Ярослав був людиною складною за своїм внутрішнім світом, проте сильною, уся його внутрішня енергія була спрямована на добро, хоча він також мав суто людські слабкості, певні хиби вдачі.
Сам Іван Кочерга говорить про свій твір і образ Ярослава у ньому так: «...образ історичного Ярослава складається з таких несхожих рис, як честолюбство, нерозбірливість у засобах його задоволення і щира любов до культури й освіти, великодушність і лукавство; рицарська одвага і поряд з цим малодушна лякливість у вирішальну мить... В цілому — це риси монументальної трагічної постаті, однаково величної і в своїх чеснотах, і в своїх пороках, характер надзвичайно активний і палкий».
Власне, таємниці своєї душі Ярослав забрав із собою, ми можемо тільки уявляти, яким він був за життя. Чи вдасться нам нехай навіть з численних історичних документів та художніх творів зрозуміти сутність цієї людини? Навряд чи. Проте, можливо, дізнаючись про чиїсь болі та сумніви, про шляхи їх подолання, які обрала така велична постать, ми зможемо краще зрозуміти себе?
