Мир мрійників і мир обивателів у повісті Олександра Гріна “Червоні вітрила” – Грін Олександр

Стародавні греки вважали, що бажання вже самостійно створює й творить. Сили бажання, мріяння можуть повернути життя в нове русло й змінити самої людини. Олександр Грін силою власної мрії заснував цілий мир, у якому проживають хоробрі, відверті й щиросерді чоловіки, поетичні й гарні жінки, де в моря розташовані міста з дивовижними назвами – Лисс, Зурбаган.

Грін знав силу мрії й силу любові. Всі його розповіді про любов закінчуються однією фразою – “Вони жили довго й умерли в один день”. Саме головне – зустрітися, знайти друг друга

У повісті – казці Олександра Гріна “Червоні вітрила” чітко проглядається різкий поділ людей на два мири. Це мир мрійниці Ассоль і мир обивателів, її навколишніх. Ассоль рано втратила мати, а батько її почав заробляти на життя виготовленням і продажем іграшок. Мир іграшок, у якому жила Ассоль, природно, формував її характер. А в житті їй довелося зштовхнутися із плітками й злом. Цілком закономірно, що реальний мир злякав її. Тікаючи від нього, намагаючись зберегти у своєму серці почуття прекрасного, вона повірила в гарну казку про червоні вітрила, розказану їй доброю людиною. Цей добрий, але нещасна людина, безсумнівно, бажав їй добра, а обернулася його казка стражданнями для неї. І все – таки саме казка допомогла їй не опуститися в болото обивательського життя

Там, у цьому болоті, жили люди, яким недоступна була мрія. Вони готові були знущатися з будь – якої людини, що жили, що думали, що чувствовали не так, як жили, думали й почували вони. Тому Ассоль, з її прекрасним внутрішнім миром, з її чарівною мрією, вони вважали сільської дурочкой. Мені здається, ці люди були глибоко нещасні. Вони обмежено мислили, почували, самі бажання їх були обмеженими, але підсвідомо вони страждали від думки, що їм чогось бракує. Це “щось” не було їжею, дахом, хоча в багатьох навіть це було не таким, як їм би хотілося, ні, це було духовною потребою людини хоч зрідка бачити прекрасне, стикатися із прекрасним. Мені здається, що цю потребу в людині не можна витравити нічим

И не злочин їх, а нещастя в тім, що вони настільки огрубіли душею, що не навчилися бачити прекрасне в думках, у почуттях. Вони бачили тільки брудний мир, жили в цій реальності. Ассоль же жила в іншому, вигаданому світі, незрозумілому й тому не прийнятому обивателем. Зштовхнулися мрія й дійсність. Це протиріччя й загубило Ассоль.

Це життєвий факт, напевно, пережитий самим письменником. Дуже часто люди, що не розуміють іншої людини, може, навіть велик і прекрасного, уважають його дурнем. Так имлегче.

Ассоль повезло в тім відношенні, що її знайшов Грій. Теж мрійник по натурі, він все – таки не думав про щось нездійсненному. Його мріяння в багатій родині підтримували. Йому було легше, ніж Ассоль, незрівнянно легше, але все – таки він зрозумів неї, зрозумів її нездійсненну мрію, від якої вона не могла відмовитися, зрозумів тоді, коли навіть рідний батько не розумів свою дочку. Але ж її батько була людина великої душі, але і його засмоктував і калічив вир обивательського життя

Маленька Ассоль, знедолене дитя, вихована добрим і люблячим батьком, живе відокремленим життям. Її відштовхують однолітки, недолюблюють дорослі, переносячи на дівчинку нелюбов до її батька. Один раз у лісі її зустрічає дивна людина, розповідає казку про корабель із червоними вітрилами, і із цієї мінути доля починає свою роботу. Ассоль повірила в казку, зробила її частиною своєї душі. Дівчинка була готова до чуда – і чудо знайшло її.

Грін показує, як мудрими шляхами два чоловіки, створені друг для друга, ідуть до зустрічі. Грэй живе в зовсім інший світі. Багатство, розкіш, влада дані йому по праву народження. А в душі живе мрія не про коштовності й бенкети, а про море й вітрила. Всупереч родині він стає моряком, плаває по мирі, і один раз випадок приводить його в таверну селища, де живе Ассоль. Як грубий анекдот, розповідають Грэю історію про божевільний, котра чекає принца на кораблі із червоними вітрилами

Начебто дві струни зазвучали разом… Незабаром наступить той ранок, коли корабель підійде до берега, і Ассоль закричить: “Я тут! От я!” – і кинеться бігти прямо по воді

Мрія, якщо в неї повірити, тобто віддати їй життя, що б не говорили “розсудливі” люди, стає могутньої творящей силоміць.

Твір Гріна превосходно своїм оптимізмом, непохитною вірою в мрію, перемогою мрії над міщанським, обивательським середовищем. Превосходно тим, що вселяє надію на життя в суспільстві людей, які здатні чути й розуміти один одного. Ассоль, що свыкли із глузуваннями й глузуваннями над собою, все – таки вилетіла з того виродливого миру й спливла до корабля, довівши всім, що всяка мрія в стані втілитися в життя, якщо сильно повірити в неї, не змінити їй, не засумніватися в ній. І можливо, хто – небудь від цього зробився набагато краще, шляхетніше, целомудреннее душою, кого в даній повісті зарахували до суспільного “болоту” і хто вилізе з нього для новітньої повісті про повітряні замки