Тема родини в романі «Обломів» – Гончарів Іван

Тема родини, напевно, вічна тема. На мій погляд, родина – це місце, де знаходиш себе, стаєш вільним, де почуваєш себе захищеним і улюбленим, де тебе завжди розуміють і чекають

У багатьох добутках російської літератури XIX століття зачіпається ця тема, і скрізь родина представлена в різних обличиях. Розглянемо тип родини, що знайшов Ілля Ілліч Обломів у романі И. А. Гончарова «Обломів».

В образі Іллі Ілліча письменник показує нам, наскільки не досконалий може бути людина, але наскільки він може бути при цьому любимо

Здавалося б, кому потрібний така людина, кому він може принести щастя? Виявляється, що може, але тільки не всім. Наприклад, Ольгу Іллінську він би зробив нещасної, тому герой і залишив спроби бути до неї ближче, прагнути до її ідеалам

Ольга любила високе мистецтво й сама прекрасно співала. Вона мріяла створити родину з людиною діяльним, прогресивним, утвореним. Що ж стосується Обломова, те він теж розумів і любив високе мистецтво, але його не можна було назвати людиною діяльним і прогресивним

Гончарів тому й належить до великих письменників XIX століття, що він розкрив причину недосконалості Обломова, відповістив на запитання, чому розумна людина може прожити життя порожньої, виконаної ліні: «Обломовщина – це породження кріпосного права, при якому триста захаров дозволяли їхнім хазяям багато є й мало працювати, навіть зовсім не працювати».

У цю трясовину й потрапив утворений, добрий, тонкий Ілля Ілліч. Тому він і зволів Ользі Іллінською чиновницу – удову Гафію Матвіївну Пшеницыну – жінку дуже господарських, люблячих дітей і считающую зразкове ведення домашніх справ своїм покликанням. Вона дійсно велика господарка й трудиться тому, що Бог праці любить

Однак любов Гафії Матвіївни до Обломову майже безмовна, тиха, неспритна, часом стає високої й жертовною. Коли її брат вирішив обдурити Обломова й залишив його без грошей, Пшеницына тихенько, непомітно початку продавати свої коштовні речі: перли, срібло, нарешті, салоп і шаль. Зробила вона це, щоб містити будинок у колишньому стані заради коханої людини

Живучи з Іллею Іллічем, Гафія Матвіївна перетворила. Простою, тупою й неосвіченою бабою називає її друг дитинства Обломова Штольц. А для Гафії Матвіївни сенсом життя став Обломів. Вона початку молитися про нього Богові будинку й у церкві, молилася на колінах і довго, припавши головою до підлоги. Коли Обломів важко болів, вона всі ночі до зорі сиділа в його узголів’я, і потім навіть не заводила розмови про цьому

Ілля Ілліч, нарешті – те, знайшов повний спокій, ніщо його більше не тривожило. У нього не було прагнення до подвигів, роздирань про те, що йде час, що він дозвільний, що він не живе, а животіє. Так, він соромився своєї бездіяльності перед Андрієм Штольцем. Однак йому не треба було мінятися, щоб стати улюбленим. Його любов до Ольги нагадувала йому віспу, кір або гарячку, у той час як почуття до Гафії Матвіївні нагадувало наближення до вогню, від якого стає усе тепліше й тепліше.

Коли ж Обломів умер, він залишив після себе глибокий слід у душах людей, що любили його. Його дружина, її діти, їхній загальний син і навіть слуга Захар оплакували й ніколи не забували його.

Незвичайна доброта (але ж він міг бути й поганим хазяїном для Захара!), почуття справедливості й здатність відстояти її (ляпас за опоганення пам’яті Ольги), поетичний склад душі – все це було властиво йому більшою мірою, ньому діяльним, енергійним і прогресивним людям, що оточували його. Не випадково Штольц порівнює серце Обломова із глибоким колодязем, із природним золотом, що герой проніс через все життя й не розтратився

Дружина Обломова на все життя зберегла у своїй душі світлі спогади про нього, головне ж – вона подарувала йому майбутнє. Гафія Матвіївна народила йому сина, якого віддала на виховання в родину Штольца, жахливо переживаючи, але знаючи, що так буде краще для хлопчика. І ця любов до чоловіка перейде до її онуків і правнуків: Обломів як чоловік і батько буде жити в їхніх серцях вічно, як і в серцях багатьох поколінь читачів

Отже, у кожної людини свої подання про родину. У цьому випадку родина, на мій погляд, ідеальна. Дружина добре відчула настрой душі свого чоловіка й уміло підбудувалася під нього, чим зробила і його, і себе щасливими. Хтось не порахує цю родину ідеальної, однак, саме головне не те, яка це родина які в ній люди, а наявність гармонії відносин у родині. Взаєморозуміння й турбота друг про друга – от головна застава щастя й мирного життя всемье.

Якщо родина – те маленьке, затишне містечко, де можна перечекати найстрашнішу «буру», де ти завжди зустрінеш турботу, розуміння й підтримку, то можна сказати, що в цьому житті тобі не страшні ніякі перешкоди й складності!