Короткий зміст Багато шуму з нічого Шекспір В – Часть 1

Дія відбувається в місті Мессіна на Сицилії. Гонець повідомляє губернатора Леонато про прибуття в місто після переможного завершення війни дона Педро, принца Арагонского, зі свитою. Розповідаючи про бій, посланець згадує бою, що вирізнився на поле, молодого знатного флорентийца Клавдио. Принц наблизив його до себе, зробив своєю довіреною особою. Племінниця губернатора Беатриче розпитує про синьйора Бенедикті з Падуи. Чудовий парубок, розповідає гонець, геройски боровся на війні, до того ж він веселун, яких мало. Беатриче не вірить – франт, вітрогон і базіка міг вирізнитися хіба що на гулянках і забавах. Геро, дочка губернатора, просить гостя не приймати всерйоз глузування кузини, Беатриче й Бенедикт знайомі давно, при зустрічах вони завжди пікіруються, говорять один одному колючості.

Леонато приймає в себе в будинку дона Педро, його зведеного брата дона Хуана, Клавдио й Бенедикта. Принц дякує за гостинність, інші сприймають подібний візит як тягар, а губернатор з радістю виявив готовність прийняти їх на місяць. Леонато задоволений, що дон Педро й дон Хуан нарешті – те примирилися.

Клавдио зачарований Геро й зізнається в цьому Бенедиктові. Той, що називає себе ворогом жіновий статі, дивується: невже Клавдио так не терпиться зв’язати себе узами шлюбу! Дарма Бенедикт знущається з почуттів друга, корить його дон Педро, прийде час, і йому теж доведется випробувати борошна любові. Принц викликається допомогти закоханому: уночі, на маскараді, він від його ім’я відкриється прекрасної Геро й поговорить із її батьком.

Брат губернатора Антонио схвильовано повідомляє Леонато, що один зі слуг чув розмову Педро, що прогулюються по саду дона, і Клавдио – принц визнавався, що закохано в Геро й має намір відкритися їй нині ввечері під час танців і, заручившись її згодою, збирається переговорити з батьком.

Дон Хуан украй роздратований. Він зовсім не настроєний підтримувати миролюбні відносини із братом: «Краще бути будяком у забору, чим трояндою в саду його милості. Мені довіряють, надягши намордник, і дають волю, обплутавши ноги».

Борачио, наближений дона Хуана, вертається із чудової вечері, улаштованого губернатором на честь дона Педро. У нього приголомшлива новина: з підслуханої розмови він довідався про майбутньому сватовстве Клавдио, мазунчика дона Педро. Донові Хуану ненависний юний вискочка, він будує плани, як йому насолити.

У колі сім’ї Беатриче проходжується щодо дона Хуана – настільки кисле в нього вираження особи, що починає мучити печія. уже боляче племінниця гостра на мову, ремствує Леонато, важко їй буде знайти чоловіка. «А я не піду заміж, поки Бог не створить чоловіка з якої – небудь іншої матерії, чим земля, – парирує дівчина. – Усе чоловіка мені брати по Адамові, а виходити за родича я вважаю гріхом». Леонато наставляє дочка, як тримати їй себе із принцом, коли той попросить у неї руки.

Під час маскараду Бенедикт, не відкриваючи своєї особи, танцює з Беатриче, а заодно вивідує її думка про себе й вислухує безліч колкостей у свою адресу.

Дон Хуан, роблячи вигляд, що приймає Клавдио за Бенедикта, просить відволікти дона Педро від Геро – принц втратив розум, але дівчина йому не ровня. Борачио підтверджує, що чув, як принц клявся їй у любові. Клавдио уражений віроломством друга.

Бенедикт скаржиться донові Педро на нестерпну насмішницю Беатриче, чиї слова ранять його, немов кинджали. Принц здивований, що Клавдио похмуро, той мучається від ревнощів, але намагається не виявляти свого роздратування. Непорозуміння влагоджується, коли Леонато підводить до нього дочка й дає згоду на шлюб, улаштований його високістю. Весілля призначають через тиждень.

Дону Педро по душі невичерпна дотепність Беатриче, вона йому здається підходящою дружиною для веселуна Бенедикта. Він вирішує сприяти шлюбу цієї «языкатой» пари. Клавдио, Леонато й Геро викликаються йому допомогти.

Борачио повідомляє дона Хуану про швидке весілля Клавдио. Той мріє перешкодити цьому, і обоє виробляють підступний план. Уже рік Борачио користується милостями Маргарити, камеристки Геро. Він попросить її в невизначену годину виглянути з вікна спальні її пані, а дон Хуан піде до брата й скаже йому, що той ганьбить свою честь, сприяючи шлюбу славного Клавдио із брудною розпусницею, – доказу можна побачити в саду в ніч напередодні весілля. І всі готування до весілля зваляться. Донові Хуану витівка по душі: можна обдурити принца, вивести із себе Клавдио, погубити Геро й убити Леонато. Він обіцяє Борачио нагороду в тисячу дукатів.

Бенедикт, ЩоСховався в альтанці, підслухує розмову дона Педро, Клавдио й Леонато, які нарочито голосно обговорюють Беатриче – чарівна, мила, доброчесна й до того ж надзвичайно розумна, якщо не вважати того, що по вуха закохалася в Бенедикта. Бедняжка не зважується відкрити йому своїх почуттів, адже якщо він довідається, то висміє й змучить нещасну дівчину. Бенедикт сильно схвильований почутим. Навряд чи це розіграш, оскільки в бесіді брав участь Леонато, а крутійство не може ховатися під настільки поважною зовнішністю, та й говорили вони цілком серйозно. Він почуває, що теж закохано, у Беатриче багато привабливих рис, колючості й жарту, які вона відпускає на його адресу, аж ніяк не головне.

Геро підбудовує так, що оказавшаяся в альтанці Беатриче чує її розмову з Маргаритою. Господарка й служниця співчувають нещасному Бенедиктові, що вмирає від любові до норовливого Беатриче. Вона так закохана в себе, гордовита, обмовить кожного чоловіка, знайшовши до чого причепитися. І угораздило ж бідолаху захопитися цією гордячкою, але ж йому немає рівного по хоробрості, розуму й красі. Беатриче усвідомлює, як була не права, і вирішує винагородити Бенедикта любов’ю за любов.

Дон Педро дивується, отчого так смутний Бенедикт, невже закохався? Так хіба ж вітрогон і жартівник здатний відчути теперішню любов? Усі радуються, що шалапут клюнув на принаду.

До дона Педро приходить дон Хуан і заявляє, що йому дороги честь брата, що влаштовує весілля Клавдио, і репутація його друга, який хочуть обдурити. Він запрошує обох за доказами вночі в сад. Клавдио приголомшений: якщо він побачить своїми очами, що Геро обманює його, те завтра в тій самій церкві, де повинне відбутися вінчання, осоромить її при всіх.

Поліцейський приставши Кизил і його помічник Булава наставляють сторожів, як їм нести охорону: треба бути пильними, але не занадто вже усердствовать, і себе не перетруждать, і мірному плину життя не заважати.

Борачио хвастається Конрадові, як спритно вдалося сфабрикувати дільце. Уночі в нього було побачення з Маргаритою, а, що вкрилися в саду дон Педро й Клавдио вирішили, щось була Геро. Попередньо донові Хуану вдалося обмовити губернаторську дочку, приписавши їй таємний любовний зв’язок, а він лише підтвердив наклеп і заробив на тім тисячу дукатів. «Невже за підлість так дорого платять?» – дивується Конрад. «Коли багатий негідник має потребу в бедном, так бедный може заламати яку завгодно ціну», – похваляється Борачио. Сторожі стають мимовільними свідками їхньої розмови й, обурені тим, які несправедливі справи діються навколо, заарештовують обох.

Геро готується до весілля, неї дивує, що Беатриче на себе не схожа – сумовита, мовчазна. Невже їхній план удався й вона закохалася?

Кизил і Булава доповідають губернаторові, що затримано два страшенних шахраї, але Леонато в день весілля дочки не настроєний займатися справами, нехай арештованих допитають і надішлють йому протоколи.

У церкві відбувається грандіозний скандал. Клавдио відмовляється женитися на Геро, обвинувачуючи її в непорядності. Дон Педро вважає, що заплямував свою честь, сприяючи цьому шлюбу. Уночі вони стали свідками таємного побачення й були в замішанні від жагучих мовлень, які там звучали. Оклеветанная Геро втрачає почуттів. Леонато не знає, що й думати, краще вмерти, чим пережити таку ганьбу. Бенедикт догадується, чиї це підступи. Беатриче впевнена, що кузину безвинно опорочили. Чернець радить Леонато оголосити дочка померлої, зробити похоронний обряд, дотримати показної жалоби. Слух про смерть заглушить поголоску про дівоче її безчестя, оклеветавшие покаються у вчиненому. Об’єднані бажанням довести безвинність Геро, Бенедикт і Беатриче зізнаються один одному в любові.

Антонио вмовляє Леонато не піддаватися горю, але той безутішний і тільки мріє расквитаться із кривдниками. Коли дон Педро й Клавдио перед від’їздом приходять попрощатися, він обвинувачує їх у підлій неправді, сведшей у могилу дочка. Антонио готовий викликати парубка на двобій. Дон Педро не бажає нічого слухати – провина доведена. Їх дивує, що Бенедикт теж повторює про обмову, називає Клавдио негідником і бажає з ним битися.

Дон Педро бачить, як варта веде арештованих Конрада й Борачио, наближених брата. Борачио зізнається, що був у змові з доном Хуаном, вони оббрехали синьйору Геро, а сцена в саду була підбудована. Він не може простити собі, що дівчина вмерла, не переживши неправдивого обвинувачення, Клавдио вражений почутим. Брат – втілення підступництва, обурюється дон Педро, зробив підлість і зник. Як тепер загладити провину перед старцем? Пожвавити дочку ви не владні, заявляє Леонато, так оголосите в Мессіні, що вона вмерла невинною, і ушануєте її надгробок. Раз вуж не став Клавдио зятем, нехай буде племінником і жениться на дочці брата. Клавдио покірно на все погоджується. На могилі Геро він гірко шкодує, що повірив підступним наклепам.

Коли він є в будинок Леонато, до нього підводять даму в масці й жадають від його клятви обвінчатися з нею. Клавдио дає таку клятву, дама відкриває особу, і парубків столбенеет – перед ним Геро. Вона була мертва, поки жило злоречье, пояснює чернець і починає готування до обряду вінчання. Бенедикт просить обвінчати і його з Беатриче. Гонець повідомляє принца, що схоплено донЪа, що біг, Хуан і доставлений під стражів у Мессіну. Але розбиратися з ним будуть завтра. Починаються танці