Короткий зміст комедії Мольера “Мізантроп”

Альцест (Альсест) – «парубок, закоханий у Селимену», як він охарактеризований у списку діючих осіб комедії. Його ім’я – типове для літератури XVII в. штучне утворення, що перегукується із грецьким ім’ям Алкеста (Алкестида, дружина Адмета, що віддала своє життя заради його порятунку від загибелі), грецькими словами «алке» – мужність, хоробрість, відвага, сила, могутність, битва, «алкеэис» – сильний, могутній

Але дія розвертається в Парижу, у тексті згадується суд для розгляду справ про образу знаті й військових чинів (заснований в 1651 р.), є натяк на інтриги у зв’язку з «Тартюфом» і інші деталі, що показують, що А. – сучасник і співвітчизник Мольера.

У той же час цей образ покликаний втілити добродетельность, чесність, принциповість, але доведену до крайності й становящуюся пороком, що заважає людині встановити зв’язку із суспільством і робить його власника людиноненависником. Але чи є А. людиноненависником? Його висловлення про людей не більше гострі, чим випади Селимены, Арсинои, інших учасників «школи лихослів’я». Назва комедії «Мізантроп» уводить в оману: А., здатний на жагучу любов, менш мізантроп, чим Селимена, що нікого не любить. Людиноненависництво А. проявляється завжди в конкретних ситуаціях, тобто має мотиви, і не становить його характеру, що відрізняє цього героя від інших персонажів

Характерно, що якщо імена Тартюфа або Гарпагона стали у французькій мові власними іменами, то ім’я А. ні, навпроти, власне ім’я «мізантроп» замінило його особисте ім’я, як у Руссо, що писав його е великої букви, але воно змінило значення, ставши символом не людиноненависництва, а прямоти, чесності, щирості. Мольер так розробляє систему образів і сюжет комедії, щоб не А. тягся до суспільства, а суспільство до нього. Що ж змушує прекрасну і юну Селимену, розважливу Элианту, лицемірну Арсиною шукати його любові, а розумного Филинта й прециозного Оронта – його дружби? А. літній і некрасивий, він небагатий, у нього немає зв’язків, його не знають при дворі, він не блищить у салонах, не займається політикою, наукою або яким – небудь мистецтвом. Очевидно, у ньому залучає те, чого немає в інших

Элианта називає цю рису: «Така щирість – особлива властивість; У ній шляхетне якесь геройство». Щирість і становить характер А. (та фундаментальна якість, що лежить у всіх проявах його особистості). Суспільство хоче знеособити А., зробити таким, як всі, але воно й заздрить дивній стійкості цього людини