Рецензія на твори Володимира Висоцького – Висоцький Владимир

Я знаком із творчістю великої кількості письменників і поетів різних часів. Є серед них і улюблені. Із закордонних авторів – це В. Шекспір, Э. Войнич, О. Уайльд, Э. Хемингуэй, з вітчизняних – Н. Гоголь, А. Чехов, Н. Гумилев, М. Булгаков, В. Биків. Їхнього добутку таять глибоко в собі якусь вічну загадку для мене, що буде існувати завжди. Всі вони жили в різний час і писали кожний про своєму й по – своєму. Напевно, талант художника полягає не тільки в митецькому володінні формою, не тільки в наближенні до повного самовираження, але й у тім, наскільки інші люди в інші часи можуть знайти в його добутках частку самих себе. За словами Оскара Уайльда: «…Мистецтво – дзеркало, що відбиває того, хто в нього смотрится». Виходить, що людина шукає в мистецтві аналоги своїй долі, своїм почуттям, своїм думкам, тому, знаючи про улюблених письменників і поетів тої або іншої людини, можна сказати дещо й про нього самому

Мені б хотілося розповісти про В. Висоцького – поеті – барді. Він народився в 1938 році й прожив сорок два роки. У нього було дуже непросте й насичене життя. Многим В. Висоцький відомий як артист Театру на Таганку. Одна із центральних його ролей – Гамлет. Цікаво зрівняти вірша «Гамлет» Б. Л. Пастернаку й «Мій Гамлет» В. Висоцького. У Пастернаку акцент, мені здається, на рядках:

Гул затих. Я вийшов на підмостки

Прислонясь до дверного косяка,

Я ловлю в далекому відгомоні,

Що трапиться на моєму століттю

Я один. Все тоне вфарисействе.

Життя прожити не поле перейти

Так, кожна людина в якийсь момент життя переживає в тім або іншому ступені те, чим мучився герой Шекспіра. Вірш В. Висоцького «Мій Гамлет» набагато длиннее. Це дуже довга й докладна розповідь про те, що Пастернак назвав одним словом «фарисейство»:

Я бачив – наші ігри з кожним днем

Усе більше походили на бешкетування…

Як прожити у всім цьому?

А ми все ставимо каверзну відповідь

И не знаходимо потрібного питання

Мир віршів В. Висоцького величезний і багатоголосий. Пісні про Велику Вітчизняну війну залишають сильне враження. Здавалося б, людина, що не випробувала в силу свого віку всі тяготи війни, не може писати про неї, а він писав і співав, тому що це його хвилювало. Спостерігаючи й дізнаючись життя більше старших поколінь, Висоцький осягав долю свого народу, своєї країни. Пам’ять і біль об пережитому окремо взятих людей стають загальною пам’яттю й болем

Як розрізи, траншеї лягла

И лійки, як рани, зяють

Оголені нерви Землі

Неземне страждання знаються

Багато хто його пісні про війну – від першої особи. Зображуючи певну ситуацію, він як би задає й собі питання: «А я б як надійшов?» Насамперед, це пісні дуже справжніх людей. У В. Висоцького є вірші, присвячені дружбі, горам, морю:

Служіння стихіям не терпить суєти,

До двох полюсів веде меридіан

Благословенні вічні хребти,

Благословенний Великий океан!

Ліричний герой цих пісень – людин, на який можна покластися, що не підведе

Є у Висоцького й балади: «Балада про любов», «Балада про дитинство», «Балада про кинутий корабель»…

Якщо м’ясо з ножа ти не їв ні шматка,

Якщо руки сложа спостерігав свысока

И в боротьбу не вступив з негідником, з катом –

Виходить, у житті ти був ні при чому, ні при чому!

Всі пісні його дуже щирі й особисті. Висоцький, по – моєму, не вмів і не любив кривити душею:

Прикро мені, що слово «честь» забуте

И що в честі наклепи за очі

Він не хотів сліпо підкорятися державі, загальній думці:

Я згодний бігати в табуні,

Але не під сідлом і без вузди

У віршах, присвячених любові, у Висоцького є дуже важлива проблема, що поет вирішує для себе однозначно. Це питання

Сталості в любові. По Висоцькому, любов – почуття, що дається людині понад. Над ним він не владний, тому не можна давати ніяких обіцянок

Люблю тебе тепер –

Без плям, без втрат,

Моє століття коштує зараз – я століття не переріжу!

Під час, у продовженні, тепер –

Я минулим не дихаю й майбутнім не марю

Для поета любити – це значить жити:

Тому що якщо не любив – Виходить, і не жив, і не дихав!

Поезія Висоцького звернена безпосередньо до кожної людини, до його душі. Вона будить у багатьох людях щирі людські якості. Сам він говорив, що авторська пісня для нього – форма довірчої розмови зі слухачем про те, що тривожить його на даний момент

Чому ж В. С. Висоцький ставиться до моїх улюблених поетів? Напевно, відповісти на це питання об’єктивно просто неможливо. Але все – таки ті проблеми, які хвилювали його, хвилюють і мене, цим можна пояснити мій особистий інтерес до творчості Висоцького. І ще від його пісень виходить якась невидима енергія, що допомагає жити, приймати рішення й просто бути людиною

На закінчення хочеться сказати, що я сам до кінця не розумію, чому В. Висоцький – один з моїх улюблених поетів. У цьому є деяка таємниця. Була таємниця й у ньому самому, і в його бажанні довідатися:

…а є межа там, на краю Землі?

И чи можна розсунути обрії?