Твір по картині Сурикова “Бояриня Морозова” – Суриков Василь

На картині ми бачимо вузьку московську вуличку, на якій зібралася гучна юрба. Зимовий мороз не лякає людей, вони вийшли подивитися як бояриню Морозову відправляють у посилання. Кожний по – своєму ставиться до нещасної жінки, до її жестів і жагучих слів

От стоїть на колінах стара старчиха. Вона дивиться вслід боярині з жалістю й любов’ю, а потім простягає руку, немов намагається удержати сани. Підперши щоку рукою, задумалася бабуся в розшитій хустці. Глибока скорбота на її особі. От молода дівчина схрестила руки. Її очі повні сліз. Застиг біль і на блідій особі черниці в чорній рясі

Жінка в золотаво – жовтій хустці й синій шубці схилилася перед бояринею. У її уклоні – щиросердечна стійкість і мовчазний жаль. За саньми йде княгиня – рідна сестра Морозовой. У її очах – жалість, страждання й щиросердечний біль. Можливо, завтра її теж відправлять у посилання. На картині начебто все напружилося. Кінь смикнув сани й вони гойднулися на вибої, злегка нахилили й пішли. Бояриня, піднявши руку нагору, щось крикнула людям. Вони горестно глянули на неї. Картина ожила…

Спереду крокує стрілець, відсуваючи юрбу сокирою. Ми не знаємо, добровільно несе він цю недобру службу або просто виконує наказ. Хлопчиськи – самі шустрі й самі цікаві учасники вуличної події. Їх багато в юрбі, вони разом з усіма спостерігають, як відвозять бояриню. Двоє хлопців, щоб краще бачити, забралися на церковні щаблі. Деякі влаштувалися на заборі – одні голови стирчать. Біля церкви коштує мандрівник із ціпком, на його руці плетений кошик

Мандрівник здається стриманим і спокійним. Він намагається зрозуміти, що відбувається. По видимому, він пішов у свої сумні думки. Але скільки внутрішнього переживання в його душі! От він зняв шапку, що свідчить про його співчуття бідній боярині. У даному добутку всі подробиці, всі дріб’язки й деталі взяті з натури. В. И.Суриков зумів розглянути й серцем відчути красу простих речей. “Бояриня Морозова” – одна із самих правдивих і серйозних росіян картин