Мотив любові й смерті в розповідях Івана Буніна – Бунін Іван

Любов – незмінна тема для всіх авторів. Кожний письменник у своєму житті приходить до цієї теми по – різному, по своєї, тільки ньому веденій доріжці. Є автори, які лише злегка стосуються цієї теми, як би невзначай, і з оглядкою відходять від її. А є такі, як наприклад, Куприн, Бунін, які йдуть їй назустріч завжди, безстрашно звертаються до самого таємничого, що є в цьому житті

Для Буніна в справжній любові є щось загальне з вічною красою природи, тому любов прекрасна, у ній немає нічого помилкового, незрозумілого. У розповідях про любов розкрилося чудесне дарування письменника, його здатність проникати в інтимні глибини серця з них незвіданими законами

Письменник не намагається сховати, що піднесена любов приносить не тільки радість і щастя, але й розчарування, борошна, а часом горе й смерть. От чому Бунін з’єднав у своїй творчості саме прекрасне й найстрашніше – любов і смерть. В одному з листів Бунін підтвердив, що цей мотив у його добутках далеко не випадковий: “Невже ви ще не знаєте, що любов і смерть зв’язані нерозривно? Щораз, коли я переживав любовну катастрофу, а їх, цих любовних катастроф, було чимало в моєму житті, вірніше, майже кожна моя любов була катастрофою – я був близький до самогубства”.

И дійсно, Бунін зображує любов як безодню, загадкову й неосяжну. Так герой розповіді Буніна “Граматика любові” поміщик Хвощинский після смерті покоївки Лушки начебто заціпнув. Більше 20 років просидів він на її ліжку, ніде не показуючись і нескінченно перечитуючи стародавні книги про любов. Автор, а слідом за ним і ми, його читачі, не просто охоче віримо в цю легенду, але й прагнемо зрозуміти: божевілля це або велика любов?

Це оповідання не просто зацікавило, а потрясло мене, перевернув душу. Невже буває така любов, що може раз і назавжди обпалити своєю силою й пристрастю, а потім і розтрощити життя? Слідом за письменником хочеться зрозуміти, звідки вона з’являється. І ми читаємо Буніна далі, перегортаючи сторінки його розповідей, знайомлячись із його такими різними героями й героїнями

От гімназистка Оля Мещерская. Яким секретом вона володіла, коли, подібно досвідченій кокетці, затягала лише заради гри козачого офіцера? Заглядаючи в таємницю її душі, розуміємо: жіночністю. Автор доходить висновку, що це споконвічне зачарування магічно діє на чоловіків, цілком підкоряючи собі їхній розум, позбавляючи їхньої волі, штовхаючи на фатальні вчинки. Мені жаль Олю, що загинула від руки свого шанувальника. І ні він, ні вона не винні в цій трагедії. Просто дуже рано прокинулася жіночність у вчорашній дівчинці, прокинулася завдяки природі, що не роздумує, не вибирає

Справжній художник, Бунін уміє показати своїм читачам любов навіть там, де, здавалося б, її ще немає. Пригадується томливе очікування медичної сестри в поїзді з розповіді “Сестриця”. А в розповіді “Ида” любов ледь світиться й ніколи не збудеться. Я двічі перечитала цю розповідь, чомусь здавалося, що якщо прочитаю ще раз, те події зміняться, наступить любов, буде щасливий кінець

Особисто мені дуже сподобалися герої розповіді “Сонячний удар”. Їхнім почуттям характерні незвичайна сила й щирість. Випадкове знайомство на пароплаві, звичайне “дорожня пригода”, “скороминуща зустріч”. Але чим закінчилося для героїв це випадкове й скороминуще? “Ніколи нічого навіть схожого на те, що трапилося, із мною не було, та й не буде більше. На мене точне затьмарення знайшло… Або вірніше, ми обоє одержали щось начебто сонячного удару”, – зізнається супутниця поручика. Але цей удар поки ще не торкнувся героя. Провівши свою знайому й безтурботно повернувшись у готель, він раптом відчув, що його серце стислося “незрозумілою ніжністю” при спогаді про неї. Коли ж він зрозумів, що втратив її назавжди, – адже він не знав навіть ім’ю й прізвищу її – він відчув такий біль і таку непотрібність всього свого подальшого життя без її, що його охопив жах, розпач”.

И знову виникає авторський мотив: любов і смерть навік єдині. Уражений, немов ударом, цією несподіваною любов’ю, поручик готовий умерти, аби тільки повернути дорогу й улюблену істоту: “Він, не замислюючись, умер би завтра, якби можна було яким – небудь чудом повернути її, провести з нею ще один, нинішній день, провести тільки потім, щоб висловити їй і чим – небудь довести, переконати, як він болісно й захоплено любить її”.

Збірник розповідей “Темні алеї” я назвала б енциклопедією любовних драм. Сам письменник уважав ці розповіді кращим, що він написав у житті. Багато героїв письменника, що втратили, що прогледіли або зруйнували свою любов, раптом усвідомлюють, що всяка любов – велике щастя. І це прозріння, просвітління приходить до героїв занадто пізно, як, наприклад, до Віталія Мещерскому, героєві розповіді “Натали”.

Перед нами історія любові студента Мещерского і юної красуні Натали Станкевич. Їхні відносини перетерплюють розрив. Трагедія цієї любові криється в характері головного героя, що випробовує до однієї дівчини искреннее й піднесене почуття, а до іншої – “жагучий тілесний захват”. І те, і інше здається йому любов’ю. Але любити відразу двох неможливо. Фізичний потяг до Соні швидко проходить, більша справжня любов до Натали залишається на все життя. Лише на коротку мить герої випробували справжнє щастя любові. Але Бунін завершив розповідь смертю героїні

У розповіді “Три рублі” з бажання молодого літератора розважитися розвивається трагічна історія любові двох серць, що переривається смертю

Історія життя хлопчика, позбавленого матері й любові батька, ненавидимого гарною мачухою, стала сюжетом розповіді “Красуня”. Тут самий відразливий образ є зовні найпривабливішим. Але для Буніна набагато важливіше внутрішня краса, саме їй віддана любов автора

Неможливо залишитися байдужим, читаючи про долю офіцера з розповіді “Кавказ”. Втративши любов дружини, він викупався в море, надяг чисту білизну, випив кава, викурив сигарету, потім піднявся в номер, “ліг на диван і вистрілив собі в скроні із двох пістолетів”. У людини відняли любов, і йому стало не потрібної саме життя. Життя без любові – ніщо

У Буніна багато добутків, схожих на есе, мені вони чимсь нагадують тургеневские вірша в прозі. Це “Ніч”, “Води багато хто”. Перед нами щирі гімни красі, гармонії, загадковості миру

На жаль, не можна розповісти про всі утвори цього чудового письменника, читаючи які, переживаєш і випробовуєш непояснене хвилювання. І все – таки добре, що вони є на цьому світлі. Адже у важку мінуту завжди можна взяти книгу із книжкової полиці, розкрити бунинские любовні розповіді й зануритися в загадковий мир життя, у якому панує любов, прекрасна й вічна