Твір по картині Шишкіна “Дубовий гай” – Шишкін Іван

Хто може підрахувати, як багато письменників і художників розкривало тему любові до Батьківщини? Як багато було створено картин, віршів, розповідей і пісень про те, що ми кличемо своїм будинком, своєю вітчизною? Не дивно, що й творчість великого російського художника, Івана Івановича Шишкіна, тісно перепліталося із цією темою

Кожна картина автора оповідає про ту неймовірну красу й роздолля великої країни. Як би прекрасними не були незримі далечіні екзотичних країн, Батьківщину не замінити нічим, адже це сама головна цінність людини. Земля, що зростила його. Притулок, де перебувають всі близькі люди людини, і саме в цьому місці ми пускаємо свої коріння, взрослеем, закохуємося й засмучуємося. Тут проходить наше життя

Кожному свій шлях і це ми в першу чергу можемо віднести до творчих людей. Шишкін знайшов свій шлях ще під час навчання живопису, тому що ніщо інше не залучало його так сильно, як картини, що зображують природу. У свої роботи художник вкладав величезну працю й свою душу, всю свою любов до краю, що взрастили його.

Кожний знає, що дуби – дерева – довгожителі. Вони стражники часу й протягом багатьох років вони є німими свідками зміни поколінь і століть. Картина Шишкіна «Дубовий гай», виявляє собою образ, зібраний по крупицях під час багаторічної кропіткої роботи художника, зв’язаної сэтюдами.

Відомо, що ідея даної картини виношувалася художником тривалий час. Між задумом і відтворенням коштує проміжок часу, рівним 30 рокам! Видимо лише в 1887 році, коли художник уже досяг творчої зрілості, ідею можна було втілити вжизнь.

Можна говорити про те, що на картині зображений простий сонячний липневий день, але це лише малість того, що можна сказати про це полотно. «Дубовий гай» буквально просочений світлом і теплом, що лучиться отовсюду – сонячні відблиски проглядываются в густій траві, стовбури могутніх дубів – велетнів осяяні сонячним світлом. При погляді на цю картину, глядач заряджається тим життям і енергієюєю, що художник постаралося передати у своїй роботі

Величезний прохолодний ліс, він вабить нас до себе, кличе торкнутися кори дерев, просить присісти ненадовго на соковиту зелену траву. Розташувавшись зручніше й прислухавшись до шуму дерев, можна стати свідком давно минулих подій, торкнутися часів, які вже давно канули в лету, але історію яких, ще зберігають у собі ці старці рослинного миру