Художній образ Гамлета – Шекспір Вільям

(по трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет»)

У трагедії «Гамлет» (1601) Вільям Шекспір, переробивши сюжет середньовічної легенди й старої англійської п’єси про принца Амлете, з найбільшою глибиною відобразив трагедію гуманізму в сучасному йому миру. Гамлет, принц датський, – прекрасний образ гуманіста, що зштовхнувся з миром, ворожим до

Гуманізму. Підступне вбивство його батька розкриває перед сином зло, що панує в країні. Обов’язок помститися за вбивство батька для Гамлета – не звичайна, кревна помста. Вона виростає для нього в громадський обов’язок боротьби за праву справу, у більше й важке історичне завдання

Звихнувся час наше

Мій талант проклятий,

Що я той вивих повинен виправляти!

Однак у цій боротьбі Гамлет бариться, часом жорстоко дорікаючи себе за бездіяльність. Іноді висловлюється думка, що Гамлет є слабохарактерним від природи людиною, мислителем і спостерігачем, не здатним до рішучих дій. Але це не так.

У героїчній трагедії показана й могутня сила почуттів, який відрізнялися люди епохи Відродження. Він важко переживає загибель батька, і ганебний шлюб матері. Гамлет любить Офелию, але не знаходить із нею щастя. Його жорстокість і образливі слова в обігу з дівчиною свідчать про силу любові й розчарування

Гамлет відрізняється шляхетністю й виходить із високих гуманістичних подань про людину. Саме звідси випливає його колосальне озлоблення, коли він зіштовхується з навколишнім його миром брехні й злочинності, підступності й блюзнірства

Гамлет здатний на більшу й вірну дружбу. У своїх відносинах він далекий феодальним упередженням, людей він цінує за особисті якості, а не за положення, що вони займають. Єдиним його близьким іншому виявляється студент Гораціо. Зневажаючи царедворців, Гамлет дружелюбно зустрічає людей мистецтва – акторів. Його любить народ, про що із тривогою говорить король

Гамлет – людин філософської думки. В окремих фактах він уміє бачити вираження більших загальних явищ. Але не сама по собі здатність до роздумів затримує його дії в боротьбі, а ті песимістичні висновки, до яких він приходить у результаті роздумувань над всім навколишнім. Події, які відбуваються при дворі, приводять Гамлета до узагальнюючих висновків щодо людини й миру взагалі. Якщо у світі можливе таке зло, якщо в ньому гинуть чесність, любов, дружба, достоїнство людини, тоді справді «час звихнувся». Мир уявляється Гамлетові або городом, де буяють бур’яни, або в’язницею, добре упорядженої, з казематами, камерами й підземеллями. Гамлет називає мир «буйним садом», що плодить лише дике й лихе насіння. Він заявляє своїм товаришам, які приїжджають, що «Бути або не бути» Гамлет висловлює сумніви щодо цінності самого життя. Перераховуючи різноманітні лиха людини, він зображує звичаї суспільства. Бідність він сприймає як нестерпно важку для людини, адже їй доводиться терпіти

… бичі й поруганье часу

Отже, Гамлет уражений не тільки злочинністю Клавдія, а й всією системою далеких йому принципів життя й моральних понять. Герой знає, що не може обмежитися лише помстою, тому що вбивство Клавдія не змінить миру. Гамлет не відмовляється від помсти, але разом з тем усвідомить, що завдання його набагато ширше – протидіяти злу взагалі.

Велич завдання й об’єктивна нездійсненність її визначають надзвичайну складність внутрішнього життя й дій Гамлета. У житті «безчесної гри», «обплутаної мережами підлості», йому важко визначити власне місце й добрати реального способу боротьби. Масштаби зла гнітять Гамлета, викликають у нього розчарування, усвідомлення мізерності своїх сил. Людина й мир сприймаються не такими, якими вони йому здавалися раніше.

Таким чином, Гамлет зіштовхується не з випадковим злочином, не з одиничним ворогом, а із цілим ворожим суспільством. І саме тому, що його далекоглядна філософська думка розкриває перед ним закони цього суспільства, він відчуває своє безсилля в боротьбі проти зла

Зміст трагедії «Гамлет» навіяно суспільними умовами Англії того часу, але значення її виходить далеко за межі однієї країни й одного історичного періоду. Показана в ній картина гноблення й неправди, зокрема тиранії, виявилася вірної на тривалий час. Звідси незатухаючий протягом сторіч інтерес до Гамлета, шляхетному й самотньому борцеві проти зла й несправедливості