«Щастя є справа долі, розуму й характеру…» (Карамзин) – Карамзин Микола

У своєму добутку «Що робити?» Чернишевський показав, що треба робити представникам російської революційної демократії для якнайшвидшого звільнення суспільства від зазіхань на свободу особи. Поруч із Чернишевським, по значимості й загальній спрямованості в боротьбі, не можна не поставити ім’я поета Некрасова

Обоє письменника – демократа будили своїми добутками свідомість народу. Властиво, у цих творців усе – і у віршах, і в прозі – про долю російського народу. Герої їхніх добутків живуть у різний час, але мети й прагнення їх спрямовані до одному – боротьбі за волю, боротьбі за щастя. Найбільше яскраво, з величезною художньою силою Некрасов відбив питання сучасності в поемі «Кому на Русі жити добре». У поемі зображена послереформенная Росія. Поет показує, як поступово наростає сила народного гніву і як збільшується число народних заступників

«Рать піднімається – Незлічима! Сила в ній позначиться – Незламна!» Образом «народного заступника», революціонера – різночинця в поемі Некрасова «Кому на Русі жити добре» є образ Гриши Добросклонова. Він був сином «батрачки безмовної» і сільського дячка, що жив бідніше зубожілого останнього селянина. Весь вигляд Гриши підкреслює його розташування до демократичних ідей. Некрасов з любов’ю малює нам його портрет: «Особа худе, бліде й волосся тонкий, кучерявий з відтінком червоності». Юнак рано пізнав вагу життя простого люду. Його ціль у житті видна з пісні, що він любить співати:

Частка народу, щастя його

Світло й воля раніше всього

Добросклонов ясно бачить майбутнє Росії. Але він бачить і труднощів на шляху до цього майбутнього:

Я думкою вперед лечу

Тобі призначено ще довго страждати,

Але ти не загинеш, я знаюся

Образом Гриши поет дав відповідь на питання поеми «Кому на Русі жити добре». Сам письменник говорить: «Щасливий може бути тільки той, хто віддав себе боротьбі за благо й щастя народу». А от як беруть участь у цій же самій боротьбі герої роману Чернишевського «Що робити?»

Головний герой роману Рахметов родом з аристократичного сімейства. Але по поглядах на життя він революційний демократ, і такий перехід від панівного класу до революційно настроєного суспільства демократичної молоді не було випадкове. Образ Рахметова був задуманий автором як прототип майбутнього вождя революційних мас. Це лицар без страху й докору, людина, начебто викуваний зі сталі. Він з разючою швидкістю розширює коло своїх знань, уважно вивчає життя трудящих, тому що усвідомив собі, що сила вождя – у його близькості кнароду.

Для народу він свій, чи ледве не рідна людина. Рахметов також знає, що поперед його чекають суворі випробування, і свідомо відмовляється від особистого людського щастя. Він підкоряє себе майбутній боротьбі, він немов ліпить сам себе: тіло повинне бути непохитним, дух – необоримым.

Якщо взяти добутку письменників – демократів у відриві від життя, те, безсумнівно, впаде в око їхня деяка схематичність, заданість і десь навіть неправдоподібність. Але це відчуття проходить, коштує їх розглянути на тлі реальних історичних подій. Час показав, що образи революційних демократів у Російській літературі разюче прискорили процес розвитку революції Вроссии.

Живі події розвивалися з тією же фантастичною швидкістю, з який герой Чернишевського Рахметов переборов розрив соціальний і моральний між собою й пригнобленим народом. А Гриша Добросклонов із дрімучих низів злетів у небо освіченого, демократичного, інтелігентного існування. У творах Некрасова й Чернишевського протягала думка, що таких людей, як Добросклонов і Рахметов, мало, але історія, як би почувши їхнім наріканням, множила від покоління до покоління ряди «народних заступників».

Таким чином, можна зробити висновок, що проблема місця й щастя особистості в 60 – е рр. XIX сторіччя визначила весь шлях російського суспільства з усіма його революційними й демократичними перетвореннями. Це ідеї й думки великих письменників і демократів працюють і зараз, допомагаючи вирішувати нові проблеми сучасності