Проблема любові й боргу в романі Євгенія Замятіна “Ми” – Замятін Євгеній

Проблема любові й боргу не є основною в романі, вона носить як би побічний характер. Головний герой добутку – Д503. Відразу впадає в око відсутність імен у персонажів, це наводить на думку про бездуховність, що панує в Єдиній Державі. Людина позбавлена ім’я, він безликий, подібний до механізму, роботові, що має серійний номер. Життя його вивірене й направляється іншими. Він позбавлений почуттів, думок, душі. У суспільстві, що живе по строгих математичних законах, де все повинне бути логічно, не може й мови йти про любов, фантазію

На початку роману Д503 з’являється перед читачем, як частка Єдиної Держави, один з багатьох винтиков великої машини. Він захоплюється мудрістю Благодійника, йому подобається жити точно по годинниках. Але раптом вся його розміряне життя різко міняється. Свій новий стан він оцінює як хвороба. “Повинен записати, щоб ви, невідомі мої читачі, могли до кінця вивчити історію моєї хвороби”.

Що ж відбулося з головним героєм? У чому причина його “хвороби”? Д503 закохався, непомітно для самого себе. Перші підозри в нього виникають під час прослуховування музики Скрябіна, що повинна була викликати сміх, довести що вище, краще сучасних “математичних композицій” нічого не може бути. І дійсно, багато хто сміються “тільки деякі… але чому ж і яя?” Тут він уперше відчув себе як “я”, а не як “ми”.

Після цього в його життя входить I330, що очолює революційну організацію. Вона не така, як інші, ходить у древньому одязі, п’є лікер, курить. Д503 зобов’язаний донести на неї в Бюро Хоронителів – це вважається подвигом, але він цього не робить, сам собі дивуючись: “Тиждень назад – я знаю, пішов би, не замислюючись. Чому ж тепер? Чому?” Його розум розривається між любов’ю й почуттям боргу: “Я гину. Я не в змозі виконувати свої обов’язки перед Єдиною Державою… Я…”

Любов до I330 остаточно затвердила в ньому “Я”, він став особистістю, здатної почувати, переживати. Уперше в ньому заговорила ревнощі: “Я не дозволю. Я хочу, щоб ніхто крім мене. Я вб’ю всякого, хто… Тому що я вас – я вас…” Слово “люблю” так і залишається невимовленим

Щоб розібратися в самому собі, Д503 іде в Медичне Бюро. Там його повідомляють, що він хворий: у нього з’явилася “душа”. Людина з “душею” не може нормально жити в техногенному суспільстві, але є вихід: операція по видаленню фантазії

Отут Д503 доводиться вибирати: “Операція й стовідсоткове щастя – або…” Він вибрав I330. І вона хоче, щоб він, як будівельник Інтеграла, допоміг захопити його, і Д503 дає своя згода. Але поле перерваний через зрадництво. Після цього Д503 з’являється перед Благодійником, що переконує його в тім, що I330, насправді, його не любить. ВІН потрібний був їй тільки як будівельник Інтеграла. У самого Д503 давно підсвідомо виникли деякі підозри. Він згадує той лист, у якому I330 просить його опустити штори, начебто вона в нього, її питання про Інтеграл – чи незабаром він буде готів? Після розмови із Благодійником Д503 направляється додому до I330, але не знаходить її там, зате виявляє в кімнаті величезна кількість рожевих талонів з буквою “Ф”. Тепер – Те він розуміє, що I330, дійсно, використовувала його. Вона зробила так, що він полюбив її, вона відірвала його від Єдиної Держави

У підсумку Д503 залишився ні із чим: він не міг бути зі своєї коханої й не міг повернутися до нормального життя в цьому “бездушному” суспільстві. Йому нічого не залишилося, крім як погодитися на операцію. Він вирішив “вирізати фантазію”. “Усе вирішено – і завтра ранком я зроблю це. Було це теж саме, що вбити себе – але, може бути, тільки тоді я й воскресну. Тому що адже тільки вбите й може воскреснути.” Після операції Д503 спокійно спостерігає за тим, як під Газовим Дзвоном стратять “ту жінку”. Ні фантазії – немає любові. Виходить, що любов не змогла протистояти технічному прогресу. Почуття боргу все – таки пересилило в Д503 любов. Або в нього просто не було іншого виходу? Можливо, усе було б не так, якби I330 дійсно любила його.

Про що цей добуток? Про бездуховне суспільство? Про тоталітаризм, систему, що руйнує людську особистість? Про любов і зрадництво? Можна сказати, що тут присутні всі ці теми, і сам Замятін вклав у роман значно більше глибокий зміст, чим, тільки висміювання основ соціалістичного суспільства, як уважали багато критиків початку ХХ століття