Фенечка, Ганна Одинцова, княгиня Р. – героїні роману Івана Тургенєва «Батьки й діти» – Тургенєв Іван

Роман И. С. Тургенєва «Батьки й діти» буяє описами природи, самих різних характерів і соціальних типів. Неможливо уявити собі який – небудь художній твір без навколишніх його героїв атмосфери, адже саме вона служить тією основною канвою, полотном для всіх стібків, всіх мазків, за допомогою яких майстер створює потім своє мальовниче полотно. Вишиває. Малює. Іншими словами, творить. І тут важлива будь – яка деталь, будь – який сюжетний або композиційний хід впроизведении.

Дуже цікава в цьому плані історія любові Павла Петровича Кірсанова до княгині Р. На перший погляд це звичайна історія життя, поміщена в роман, щоб задовольнити цікавість допитливого читача й, почасти, пояснити нинішній стан Павла Петровича

Але варто небагато придивитися, і стає ясно, наскільки цей епізод символичен, а тому значно. Ми раптом зауважуємо, наскільки яскраво з’являється перед нами княгиня Р., незважаючи на невеликий текстової обсяг, присвячений опису її історії. По жвавості зображення, по авторському відношенню його можна зрівняти лише з Ганною Сергіївною Одинцовій. Але, провівши одну паралель, ми виявляємо, наскільки ці образи взагалі схожі між собою

У них по суті той самий стиль життя – якщо в другій половині життя княгиня «плаче й молиться», те Одинцова теж у селі з багатої, досить неприступної дами раптом перетворюється у звичайну утомлену від життя й дуже нещасну жінку. Навіть родиний стан у них схоже – тихий і спокійний шлюб з нелюбимою людиною в княгині й точно таке ж тихе життя спочатку із чоловіком, потім у вдівстві в Одинцової

Але головне – це загальний ореол таємничості. Навіть визначення для них підібрані з відтінком таємничості. (Княгиня вела «дивне життя», у неї був незвичайний «загадковий погляд» і т.д. Про Ганну Сергіївну сказано, що вона була «досить дивна істота».) И раптово ми починаємо ототожнювати сфінкса – неллі з «загадковою істотою» – Одинцової, мимоволі поширюючи на Одинцову те, що сказано про княгиню. Таким чином, портрет Одинцової стає більше цільним, доповнюється

Але, порівнюючи Одинцову із княгинею Р., ми не можемо не зіставити й закоханих у них чоловіків – Павла Петровича й Базарова. Виникає якийсь незримий зв’язок між непримиренними ворогами, і розходження в переконаннях, у звичках стають поверхневими, несерйозними, коли людина попадає у владу природи. Дійсно, Базарів, довідавшись історію Павла Петровича, стає у відношенні до нього м’якше, більше не сперечається з ним, навіть жалує його, полюбивши Ганну Одинцову.

Але сама незрозуміла паралель із історією княгині Р. виявляється у Фенечки. Сам Павло Петрович порівнює між собою цих двох зовсім несхожих жінок. Правда, порівняння це поверхневе, тільки зовнішнє й ролі в сюжеті майже ніякої не грає. Зате зайвий раз доводить, що Павло Петрович дотепер любить княгиню

Отже, ми бачимо, що історія княгині Р. відіграє значну роль у романі, будучи своєрідним сполучним моментом для більше яскравого прояву характерів, для позначення складностей, різного роду зламів у долі людини. Цей вставний епізод як би покликаний підкреслити позицію автора – любов не буває щасливої, якщо вона справжня, сильна. Такої любові майже завжди уготован невеселий кінець – втрата, розлад, розставання