Особливості жанру повести Горького «Дитинство» – Горький Максим

В основі сюжету повести М. Горького «Дитинство» факти реальної біографії письменника. Це й визначило особливості жанру горьковского добутку – автобіографічна повість. В 1913 році М. Горький написав першу частину своєї автобіографічної трилогії «Дитинство», де описав події, пов’язані з дорослішанням маленької людини. В 1916 році була написана друга частина трилогії «У людях», у ній розкривається важке трудове життя, а ще через кілька років в 1922 році М. Горький, закінчуючи оповідання про становлення людини, опублікував третю частину трилогії – «Мої університети».

Повість «Дитинство» автобиографична, але поставити знак рівності між сюжетом художнього твору й життям письменника не можна. Через роки М. Горький згадує своє дитинство, перші досвіди дорослішання, смерть батька, переїзд до діда; по – новому багато чого переосмислює й на основі пережитого створює картину життя маленького хлопчика Алеши в родині Кашириных. Оповідання в повісті ведеться від першої особи, від імені маленького героя подій. Цей факт робить описувані події більше достовірними, а також допомагає (що є важливим для письменника) передати психологію, внутрішні переживання героя. Те Алеша говорить про бабусю як про «найближче серце моєму, самому зрозумілій і дорогій людині – це її безкорислива любов до миру збагатила мене, наситивши міцною силою для важкого життя», те зізнається у своїй нелюбові до діда. Завдання письменника – не просто передати події, учасником яких став маленький герой, а й оцінити їх уже з позиції дорослого, що багато познали в житті людини. Саме ця риса є характерною для жанру автобіографічної повісті. Ціль М. Горького – не пожвавити минуле, а розповісти «про те тісне, задушливе коло моторошних вражень, у якому жив – до й донині живе – простий росіянин людина».

Події дитинства не миготять калейдоскопом у сприйнятті оповідача. Навпаки, щомиті життя, учинок герой намагається осмислити, дійти до суті. Той самий епізод по – різному сприймається героєм. випробування, Що Випали, хлопчик переносить непохитно: наприклад, після того як дід побив Алешу за зіпсовану скатертину, «дні нездоров’я» стали для хлопчика «більшими днями життя». Саме тоді герой почав краще розбиратися в людях, а його серце «стало нестерпно чуйним до всякої образи й болю, своєї й чужий».

Горьковское добуток «Дитинство» має границі традиційного жанру повести: одна провідна сюжетна лінія, пов’язана з автобиографичным героєм, а всі другорядні персонажі й епізоди також допомагають розкрити характер Алеши й виразити авторське відношення кпроисходящему.

Письменник одночасно наділяє головного героя своїми думками й почуттями, і в той же час споглядає описувані події як би з боку, даючи їм оцінку: «…так чи варто говорити про цьому? Це та правда, яку необхідно знати до кореня, щоб з коренем же й видерти її з пам’яті, з душі людини, із всього життя нашої, тяжкої й ганебної».

М. Горький, виражаючи авторську позицію, описує «свинцеві мерзенності дикого російського життя», вибирає для свого оповідання особливий жанр – автобіографічну повість