Короткий зміст Венеціанський купець Шекспір

Венеціанського купця Антонио млоїть безпричинний сум. Його друзі, Саларино й Саланио, намагаються пояснити її занепокоєнням за кораблі з товарами або нещасною любов’ю. Але Антонио відкидає обоє пояснень. У супроводі Грациано й Лоренцо з’являється родич і найближчий друг Антонио – Бассанио. Саларино й Саланио йдуть. Баляндрасник Грациано намагається розвеселити Антонио, коли ж це не вдається («Мир – сцена, де в кожного є роль, – говорить Антонио, – моя – смутна»), Грациано віддаляється разом з Лоренцо. Наодинці зі своїм другом Бассанио зізнається, що, ведучи безтурботний спосіб життя, залишився зовсім без засобів і змушений знову просити в Антонио грошей, щоб відправитися в Бельмонт, маєток Порції, багатої спадкоємиці, у красу й чесноти якої він жагуче закоханий і в успіху сватовства до якої впевнений. Готівки в Антонио ні, але він пропонує другові знайти кредит на нього, Антонио, ім’я.

Тим часом у Бельмонте Порція скаржиться своїй служниці Нериссе («Чорненька»), що за заповітом батька не може не вибрати, не відкинути нареченого сама. Її чоловіком стане той, хто вгадає, вибираючи із трьох скриньок – золотого, срібн і свинцевого, у якому перебуває її портрет. Нерисса починає перераховувати численних наречених – Порція отруйно висміює кожного. Тільки про Бассанио, ученому й воїні, що колись відвідав її батька, вона згадує з ніжністю.

У Венеції Бассанио просить купця Шейлока позичити йому три тисячі дукатів на три місяці під поручництво Антонио. Шейлок знає, що весь стан поручителя довірений морю. У розмові із що появились Антонио, якого він люто ненавидить за презирство до свого народу й до свого заняття – лихварству, Шейлок нагадує про незліченні образи, яким Антонио піддавав його. Але оскільки сам Антонио позичає без відсотків, Шейлок, бажаючи здобути його дружбу, теж дасть йому позичку без відсотків, лише під жартівну заставу – фунт м’яса Антонио, що Шейлок як неустойка може вирізати з будь – якої частини тіла купця. Антонио в захваті від жарту й доброти лихваря. Бассанио повний дурних передчуттів і просить не укладати угоди. Шейлок завіряє, що від подібної застави йому однаково не буде ніякої користі, а Антонио нагадує, що його суду прийдуть задовго до строку платежу.

У будинок Порції прибуває принц Марокканський, щоб вибрати один зі скриньок. Він дає, як вимагають умови випробування, клятву: у випадку невдачі не свататися більше ні до однієї з жінок.

У Венеції слуга Шейлока Ланчелот Гоббо, безперервно балагурячи, переконує сам себе втекти від хазяїна. Зустрівши свого сліпого батька, він довго грає його, потім присвячує у свій намір найнятися в слуги до Бассанио, відомому своєю щедрістю. Бассанио погоджується прийняти Ланчелота на службу. Погоджується він і на прохання Грациано взяти його із собою в Бельмонт. У будинку Шейлока Ланчелот прощається з дочкою колишнього хазяїна – Джессикой. Вони обмінюються жартами. Джессика соромиться свого батька. Ланчелот береться таємно передати улюбленому Джессики Лоренцо лист із планом втечі з будинку. Переодягшись пажом і прихопивши із собою гроші й коштовності батька, Джессика тікає з Лоренцо за допомогою його друзів – Грациано й Саларино. Бассанио й Грациано поспішають відплисти з попутним вітром у Бельмонт.

У Бельмонте принц Марокканський вибирає золоту скриньку – дорогоцінна перлина, на його думку, не може бути укладений в іншій оправі – з написом: «Із мною одержиш те, що багато хто бажають». Але в ній не портрет улюбленої, а череп і повчальні вірші. Принц змушений вийти.

У Венеції Саларино й Саланио потішаються над люттю Шейлока, що узнали, що дочка обкрала його й утекла із християнином. «Об дочку моя! Мої дукати! Дочка / Утекла із християнином! Пропали / Дукати християнські! Де суд?» – стенає Шейлок. Одночасно вони обговорюють уголос, що один з кораблів Антонио затонув у Ла – Манші.

У Бельмонт є новий претендент – принц Арагонский. Він вибирає срібну скриньку з написом: «Із мною одержиш те, чого ти заслужив». У ньому зображення дурної пики й глузливі вірші. Принц іде. Слуга повідомляє про прибуття молодого венецианца й присланих їм багатих подарунках. Нерисса сподівається, що це Бассанио.

Саларино й Саланио обговорюють нові збитки Антонио, шляхетністю й добротою якого обоє захоплюються. Коли з’являється Шейлок, вони спочатку знущаються з його втрат, потім виражають упевненість, що, якщо Антонио й прострочить вексель, лихвар не зажадає його м’яса: на що воно годиться? У відповідь Шейлок вимовляє: «Він мене знеславив, [...] перешкоджав моїм справам, прохолоджував моїх друзів, разгорячал моїх ворогів; а яка в нього для цього була причина? Та, що я жид. Так хіба в жида немає око? [...] Якщо нас уколоти – хіба в нас не йде кров? [...] Якщо нас отруїти – хіба ми не вмираємо? А якщо нас ображають – хіба ми не повинні мстити? [...] Ви нас учите мерзенності, – я її виконаю…»

Саларино й Саларио йдуть. З’являється єврей Тубал, якого Шейлок посилав на пошуки дочки. Але знайти її Тубал не зміг. Він тільки переказує слухи про марнотратство Джессики. Шейлок у жаху від збитків. Довідавшись, що дочка обміняла перстень, подарований йому покійною дружиною, на мавпу, Шейлок шле Джессике проклятье. Єдино, що його утішає, – слухи про збитки Антонио, на якому він твердо має намір зігнати свій гнів і горе.

У Бельмонте Порція вмовляє Бассанио забаритися з вибором, вона боїться втратити його у випадку помилки. Бассанио ж хоче негайно випробувати долю. Обмінюючись дотепними репліками, молоді люди зізнаються один одному в любові. Вносять скриньки. Бассанио відкидає золото й срібло – зовнішній блиск оманний. Він вибирає свинцеву скриньку з написом: «Із мною ти все віддаси, ризикнувши всім, що маєш» – у ньому портрет Порції й віршоване поздоровлення. Порція й Бассанио готуються до весілля, так само як і полюбившие друг друга Нерисса й Грациано. Порція вручає нареченому перстень і бере з його клятву зберігати його як застава взаємної любові. Такий же подарунок робить нареченому Нерисса. З’являються Лоренцо із Джессикой і посланець, що привіз лист від Антонио. Купець повідомляє, що всі його кораблі загинули, він розорений, вексель лихвареві прострочений, Шейлок вимагає виплати дивовижної неустойки. Антонио просить друга не винити себе в його нещастях, але приїхати побачити з ним перед смертю. Порція наполягає, щоб наречений негайно відправився на допомогу Другові, запропонувавши Шейлоку за його життя будь – які гроші. Бассанио й Грациано відправляються у Венецію.

У Венеції Шейлок впивається думкою про помсту – адже закон на його стороні. Антонио розуміє, що закон не може бути порушений, він готовий до неминучої смерті й мріє тільки про те, щоб побачити Бассанио.

У Бельмонте Порція доручає свій маєток Лоренцо, а сама разом зі служницею віддаляється нібито в монастир для молитви. Насправді вона збирається у Венецію. Слугу вона відправляє в Падую до свого кузена докторові права Белларио, що повинен постачити її паперами й чоловічим платтям. Ланчелот підсміюється над Джессикой і прийняттям християнства. Лоренцо, Джессика й Ланчелот обмінюються жартівливими репліками, прагнучи перевершити один одного в дотепності.

Шейлок насолоджується своїм тріумфом у суді. Заклики дожа до милосердя, пропозиції Бассанио оплатити борг у подвійному розмірі – ніщо не зм’якшує його жорстокості. У відповідь на докори він посилається на закон і у свою чергу дорікає християн за те, що в них існує рабство. Дож просить увести доктора Белларио, з яким хоче порадитися перед винесенням рішення. Бассанио й Антонио намагаються побадьорити один одного. Кожний готовий пожертвувати собою. Шейлок точить ніж. Входить переписувач. Це переодягнена Нерисса. У переданому нею листі Белларио, посилаючись на нездоров’я, рекомендує дожу для ведення процесу свого юного, але надзвичайно вченого колегу – доктора Бальтазара з Рима. Доктор – це звичайно ж переодягнена Порція. Вона спочатку намагається вмилостивити Шейлока, але, одержавши відмову, визнає, що закон на стороні лихваря. Шейлок звеличує мудрість юного судді. Антонио прощається із другом. Бассанио в розпачі. Він готовий пожертвувати всім, навіть гаряче улюбленою дружиною, аби тільки це врятувало Антонио. Грациано готовий до того ж. Шейлок засуджує неміцність християнських шлюбів. Він готовий приступитися до своєї огидної справи. В останній момент «суддя» зупиняє його, нагадуючи, що він повинен взяти тільки м’ясо купця, не протока при цьому ні краплі крові, до того ж рівно фунт – ні більше ні менше. При порушенні цих умов його чекає за законом жорстока кара, Шейлок погоджується на виплату потрійної суми боргу – суддя відмовляє: у векселі про це ні слова, єврей уже відмовився від грошей перед судом. Шейлок погоджується на виплату одного лише боргу – знову відмова. Мало того, за венеціанськими законами за замах на громадянина республіки Шейлок повинен віддати йому половину свого надбання, друга йде як штраф у скарбницю, життя ж злочинця залежить від милості дожа. Шейлок відмовляється просити милості. І все – таки йому зберігають життя, а реквізицію заміняють штрафом. Великодушний Антонио відмовляється від покладеної йому половини з умовою, що після смерті Шейлока вона буде заповідана Лоренцо. Однак Шейлок повинен негайно прийняти християнство й заповісти все своє майно дочки й зятеві. Шейлок у розпачі погоджується на все. Як нагорода мнимі суддівські выманивают у своїх обдурених чоловіків персні.

Аунной уночі в Бельмонте Лоренцо й Джессика, готуючись до повернення хазяїв, наказують музикантам грати в саду.

Порція, Нерисса, їхні чоловіки, Грациано, Антонио сходяться в нічному саду. Після обміну люб’язностями з’ясовується, що молоді чоловіки втратили даровані персні. Дружини наполягають, що застави їхньої любові були віддані жінкам, чоловіки клянуться, що це не так, виправдуються щосили – все напрасно. Продовжуючи розіграш, жінки обіцяють розділити постіль із суддею і його переписувачем, аби тільки повернути свої подарунки. Потім повідомляють, що це вже відбулося, і показують персні. Чоловіки в жаху. Порція й Нерисса зізнаються в розіграші. Порція вручає Антонио попавшее їй у руки лист, у якому повідомляється, що всі його судна цілі. Нерисса передає Лоренцо й Джессике акт, яким Шейлок відмовляє їм всі свої багатства. Усі йдуть у будинок, щоб там довідатися подробиці пригод Порції й Нериссы.