Блок. Аналіз вірша “Входжу я в темні храми…” – Блок А. А

Вірш Олександра Блоку “Входжу я в темні храми…” написано 20 жовтня 1902 року. Це період закоханості автора у свою майбутню дружину Л. Д.Менделєєву

Крім того, ранньому етапу творчості Блоку характерне проникнення ідеями філософа В. Соловйова, що затверджував, що подолання егоїзму, насолода життям можливо лише з осмисленням Вічної Жіночності, що можливо через любов до теперішньої земної жінки

Я думаю, що саме в цьому вірші Блок відбив свій пошук Вічної Жіночності в Л. Менделєєвій. Таким чином, вірш можна віднести й до любовної лірики, і кдуховной.

Стих наповнений метафорами, він просто складається з них. Ліричний герой входить в “темні храми”, і це символ його любові. Цікаво, як поет ставиться до свого почуття, “храми” – це божественне, у теж час, епітет “темні” означає щось незвідане, загадкове, таємниче й вабливе

Героєві властивий сумнів: чи та це жінка, що він шукав, і відразу він розвіває ці думки. Ліричний герой перебуває постійно в стані очікування, він бажає, щоб його кохана розкрилася, і він осяг її всеосяжну жіночність, ніжність

Герой тріпотить, він хвилюється, що дуже характерно для закоханої людини. Спочатку він навіть боїться всієї сили, краси й гармонії, що таїть його кохана, однак потім, він говорить, що “звик до цих риз”, тобто свыкся з її божественністю й досконалістю й тепер це його вже не лякає, а надихає на творчість

Склад вірша дуже багатий, він насичений прийомами художнього мовлення, разючими епітетами : “осяяний образ”, “бідний обряд”, “Прекрасна Дама” і метафорами: “біжать посмішки”, “дивиться образ”, “ризи Дружини”.

Закоханий поет чудовий, його стих позитивний, надихає на добре, світле. А ідея того, що осягнути саме життя можливо через щиру й чисту любов до земної жінки, через духовне злиття двох людей дуже близьке мені й здається такий життєстверджуючої, творчої, мирної, а від того вірної