Короткий зміст Чайку Чехов А. П

Дія відбувається в садибі Петра Миколайовича Сорина. Його сестра, Ирина Миколаївна Аркадина, – акторка, гостює в його маєтку разом зі своїм сином, Костянтином Гавриловичем Треплевым, і з Борисом Олексійовичем Тригориным, белетристом, досить знаменитим, хоча йому немає ще сорока. Про нього озиваються як про людину розумному, простому, трохи меланхоличном і дуже чималому. Що ж стосується його літературної діяльності, те, за словами Треплева, це «мило, талановито [...] але [...] після Толстого або Золя не захочеш читати Тригорина».

Сам Костянтин Треплев також намагається писати. Уважаючи сучасний театр забобоном, він шукає нові форми театрального дійства. Ті, що зібралися в маєтку готуються дивитися п’єсу, поставлену автором серед природних декорацій. Грати в ній єдину роль повинна Ніна Михайлівна Зарічна, молода дівчина, дочка багатих поміщиків, у яку Костянтин закоханий. Батьки Ніни категорично проти її захоплення театром, і тому вона повинна приїхати в садибу таємно.

Костянтин упевнений, що його мати проти постановки п’єси й, ще не видев, гаряче ненавидить неї, тому що белетристові, якого вона любить, може сподобатися Ніна Зарічна. Йому також здається, що мати його не любить, тому що своїм віком – а йому двадцять п’ять років – він нагадує їй про власні роки. До того ж Костянтинові не дає спокою той факт, що його мати – відома акторка. Йому здається, що оскільки він, як і його батько, нині покійний, київський міщанин, те його терплять у суспільстві знаменитих артистів і письменників тільки через матір. Він страждає також через те, що його мати відкрито живе із Тригориным і її ім’я постійно з’являється на сторінках газет, що вона скупа, марновірна й ревнива до чужого успіху.

Про все це в очікуванні Зарічної він і розповідає своєму дядькові. Сам Сорин дуже любить театр і літераторів і зізнається Треплеву в тім, що сам колись хотів стати літератором, так не вийшло. Замість цього він двадцять вісім років прослужив у судовому відомстві.

Серед ожидающих спектакль також Ілля Опанасович Шамраєв, поручик у відставці, керуючий у Сорина; його дружина – Полина Андріївна і його дочка Маша; Євгеній Сергійович Дорн, доктор; Семен Семенович Медведенко, учитель. Медведенко сумирно закоханий у Машу, але Маша не відповідає йому взаємністю не тільки тому, що вони різні люди й один одного не розуміють. Махаючи любить Костянтина Треплева.

Нарешті приїжджає Зарічна. Вона зуміла вирватися з будинку тільки на півгодини, і тому все спешно починають збиратися в саду. На естраді декорацій немає ніяких: тільки завіса, перша куліса й друга куліса. Зате відкривається чудовий вид на озеро. Над обрієм коштує повний місяць і відбивається у воді. Ніна Зарічна, вся в білому, сидячи на великому камені, читає текст у дусі декадентської літератури, що відразу відзначає Аркадина. Під час всього читання глядачі постійно переговорюються, незважаючи на зауваження Треплева. Незабаром йому це набридає, і він, розлютивши, припиняє подання й іде. Махаючи поспішає за ним, щоб відшукати його й заспокоїти. Тим часом Аркадина представляє Ніні Тригорина, і після недовгої розмови Ніна їде додому.

П’єса не сподобалася нікому, крім Маші й Дорна. Йому хочеться наговорити Треплеву побільше приємного, що він і робить. Махаючи ж зізнається Дорну, що любить Треплева, і просить ради, але Дорн нічого не може їй порадити.

Проходить кілька днів. Дія переноситься на площадку для крокету. Батько й мачуха Ніни Зарічної виїхали у Твер на три дні, і це дало їй можливість приїхати в маєток Сорина, Аркадина й Полина Андріївна збираються в місто, однак Шамраєв відмовляється надати їм коней, мотивуючи це тим, що все коня в поле на збиранні жита. Відбувається маленька сварка, Аркадина ледве було не їде в Москву. По дорозі в будинок Полина Андріївна майже зізнається Дорну в любові. Їхня зустріч із Ніною в самого будинку дає їй ясно зрозуміти, що Дорн любить не її, а Зарічну.

Ніна ходить по саду й дивується тому, що життя знаменитих акторів і письменників точно така ж, як життя звичайних людей, зі своїми побутовими сварками, перепалками, слізьми й радостями, зі своїми турботами. Треплев приносить їй убиту чайку й порівнює цього птаха із собою. Ніна ж говорить йому, що майже перестала розуміти його, тому що він став виражати свої думки й почуття символами. Костянтин намагається порозумітися, але, побачивши що показались Тригорина, швидко йде.

Ніна й Тригорин залишаються вдвох. Тригорин постійно записує щось у записну книжку. Ніна захоплюється тим миром, у якому живуть, по її поданню, Тригорин і Аркадина, захоплюється захоплено й уважає, що їхнє життя наповнене щастям і чудесами. Тригорин же, навпроти, малює своє життя як болісне існування. Побачивши вбиту Треплевым чайку, Тригорин записує в книжечку новий сюжет для невеликого оповідання про молоду дівчину, схожої на чайку. «Випадково прийшла людина, побачив і від нема чого робити погубив її».

Проходить тиждень. У їдальні будинку Сорина Маша зізнається Тригорину, що любить Треплева й, щоб вирвати цю любов зі свого серця, виходить заміж за Медведенко, хоча й не любить його. Тригорин збирається їхати в Москву разом з Аркадиной. Ирина Миколаївна їде через сина, що стрілявся, а тепер збирається викликати Тригорина на дуель. Ніна Зарічна збирається теж їхати, тому що мріє стати акторкою. Вона приходить попрощатися (у першу чергу із Тригориным). Ніна дарує йому медальйон, де позначені рядки з його книги. Відкривши книгу на потрібнім місці, той читає: «Якщо тобі коли – небудь знадобиться моє життя, то прийди й візьми її». Тригорин хоче піти за Ніною, тому що йому здається, що це те саме почуття, Що він шукав все життя. Довідавшись про цьому, Ирина Аркадина на колінах благає не залишати її. Однак, погодившись на словах, Тригорин домовляється з Ніною про таємне побачення по дорозі в Москву. Проходить два роки. Сорину вже шістдесят два роки, він дуже хворий, але також повний спрагою жити. Медведенко й Маша одружені, у них є дитина, але щастя в їхньому шлюбі немає. Маші огидні й чоловік, і дитина, а сам Медведенко дуже від цього страждає. Треплев розповідає Дорну, що цікавиться Ніною Зарічної, її долю. Вона втекла з будинку й зійшлася із Тригориным. У них народилася дитина, але незабаром умер. Тригорин уже розлюбив її й знову повернувся до Аркадиной. На сцені в Ніни все складалося, здається, ще гірше. Грала вона багато, але дуже «грубо, несмачно, із завиваннями». Вона писала Треплеву листа, але ніколи не скаржилася. У листах підписувалася Чайкою. Її батьки знати її не хочуть і не пускають до будинку навіть близько. Зараз вона в місті. І обіцяла прийти. Треплев упевнений, що не прийде. Однак він помиляється. Ніна з’являється зовсім зненацька. Костянтин у який раз зізнається їй у любові й вірності. Він готовий всі їй простити й все життя присвятити їй. Ніна не приймає його жертви. Вона дотепер любить Тригорина, у чому й зізнається Треплеву. Вона їде в провінцію грати в театрі й запрошує Треплева глянути на її гру, коли вона стане великою акторкою. Треплев після її відходу рве всі свої рукописи й кидає їх під стіл, потім іде в сусідню кімнату. У покинутій їм кімнаті збираються Аркадина, Тригорин, Дорн і інші. Збираються грати й співати. Лунає постріл. Дорн, сказавши, що це, мабуть, лопнула його пробірка, іде на шум. Повернувшись, він відводить Тригорина убік і просить його повести куди – небудь Ирину Миколаївну, тому що її син, Костянтин Гаврилович, застрелився