Короткий зміст роману “Корольова Марго” – Дюма А

Карл IX – французький король, у правління якого відбуваються події роману й чиє царювання ознаменоване страшною подією: Варфоломеевской уночі – кривавим побиттям гугенотів, обманом притягнутих Впариж.

На початку роману К. з’являється сатрапом, для розваги стріляючої в людей зі свого вікна й готовим погубити тисячі безневинних людей заради сумнівних державних інтересів. Однак при цьому К. виявляється здатним на справжню любов до простої дівчини Марі Туші, проявляє щиру шляхетність, рятуючи свого зятя Генріха Наваррского від убивства за наказом, відданому їм самим, і згодом керується у відносинах з ним почуттями справжньої дружби

Озлоблений, підозрілий, що не вселяє любові ні матері, Катерині Медичи, ні братам, принцам – доступникам французького трону, ні своїм придворним, часом безмежно жорстокий, К. проте не вписується в просочену ненавистю атмосферу Лувра, що навіть безмежно доброї людини перетворює вчудовище.

Зовсім іншим з’являється він у будинку Марі Туші, заздрячи Генріху, що, залишаючись королем без корони, вільний у своїх намірах і почуттях. Але після повернення до Лувр К. знову перетворюється в безсердечного монарха, що всюди бачить змови й готового безжалісно карати через цю роздвоєність: його терзає каяття через Варфоломеевской ночі, мучить почуття, що він вселяє людям лише страх, а не любов, не в силах відкрито протистояти матері й братам

К. затіває всі нові інтриги проти короля Наваррского, жертвою яким стає він сам, випадково взявши отруєну книгу, призначену для здійснення наміченого плану. К., романтичний персонаж, свідомість якого обтяжене почуттям провини за власні злочинні справи, що з’явилися наслідком несвободи від тягаря влади, умирає самотнім, зі словами про те, що в нього немає ні матері, ні братів. Тема відплати, істотна для романтизму в його «шаленій» різновиді, що прижився на французькому ґрунті, посилена тим, що героєві не дана навіть радість умерти поруч із улюбленої ним жінкою й незаконним сином

Корольова Марго – королева Маргарита Наваррская, найкрасивіша й сама утворена жінка Франції, видана заміж за Генріха Наваррского й, що уклала з ним союз проти підступу французької королівської родини, що прагне погубити Генріха, знаючи, що йому в майбутньому передвіщений трон. Обдарована неабияким розумом, М. успішно справляється з нелегким завданням

Однак у результаті інтриг гине її коханий, граф де Ла – Моль, і М. їде в Наварру, де «тільки серед гарних гір вона відчула, що самі тяжкі страждання терзають її не з колишньою силою». Наділяючи М. істинно королівською шляхетністю й поняттям про честь, Дюма протиставляє її всьому французькому двору, де панує лукавство, інтриганство й підлість. Ладу оповідання за законом різкого контрасту й домагаючись прямого зіткнення непримиренних позицій, він підкреслює щиросердечну велич М., що кидається на допомогу Генріху, коли Карл IX готовий у припадку люті застрелити його з аркебузи, і твердо відмовляється сприяти підступним задумам своєї матері Катерини Медичи. Низькість одних персонажів оттеняет бездоганність інших

Ця схема ускладнена, однак, тим, що М. – королева на всьому протязі роману не збігається з М. – закоханою жінкою, що готова на будь – які жертви, щоб урятувати графа де Ла – Молячи. Внутрішнє роздвоєння, подолане М. винятково за рахунок титанічної вольової зібраності, досягає кульмінації при описі поводження М. у день смерті свого коханого. Вона не сміє видати своє почуття, виконує непосильний обов’язок бути присутнім на балі й посміхатися й підкоряється велінню боргу, що вимагає пожертвувати коханим «заради честі французького королівського будинку».

Під пером Дюма подібне самоприборкання з’являється як акт героїзму, на який здатні лише справді великі душі. Героїня стає уособленням морального ідеалу, як його розуміли «шалені» романтики