Короткий зміст Фро Платонов А. П
Головна героїня добутку – двадцятилітня дівчина Фрося, дочка залізничника. Її чоловік виїхав далеко й надовго. Фрося дуже сильно сумує по ньому, життя втрачає для неї всякий зміст, вона навіть кидає курси залізничного зв’язку й сигналізації. Батько Фроси, Нефед Степанович вийшов за віком на пенсію, але продовжує нудьгувати по роботі. Він щодня ходить на бугор у смузі відчуження, що плачуть очами стежить за паровозами, що важко біжать на чолі поїздів. Іноді Нефед Степанович зі свого високого місця кричить машиністам, указуючи на їхні помилки в керуванні поїздами. Вечорами старий вертається утомлений і просить у дочки вазеліну натерти натруджені руки. Щоденні походи старого на бугор закінчуються тим, що його знову беруть на роботу в депо. Тільки тепер він виходить на роботу рідше, ніж до пенсії, лише тоді, коли потрібно замінити захворілого. Фрося, як правило, гнівається на батька, на його постійну робочу готовність. Дуже часто вона виходить на перон, думаючи про поїзд, що відвіз її чоловіка на Далекий Схід.
В один з нудних і сірих вечорів, гуляючи по пероні, Фрося бачить залізничних робітників, чотирьох жінок і чоловіка, які несуть совкові лопати. Фрося викликається їм допомогти, щоб якийсь час забути свою тугу за чоловіком. Працюючи в жужільній ямі, вона знайомиться з Наталею Букової. Разом з нею вона одержує зароблені гроші йде на танці в клуб. Там Фросю часто запрошують танцювати, тому що вона одна з деяких, хто не соромиться й уміє це робити. Танцюючи з диспетчером Фрося часто ложит голову на його груди, чим викликає його здивування. Коли диспетчер цікавиться її ім’ям, Фрося заявляє, що вона іноземка по ім’ю Фро, а потім починає плакати й тікає. Удома Фрося знову починає згадувати чоловіка Федора й не може знайти собі місце від туги за ним. Спроба повернутися на курси залізничного зв’язку не має успіху: мікрофаради, залізні сердечники й гармоніки струму безглузді без Федора. Фрося увесь час чекає від нього листа, але він їй не пише. Вона влаштовується письмоносцем, бажаючи найпершої одержувати всі листи, але від Федора знову немає ні рядка.
Один раз все – таки наступає день, про яке вона давно мріяла: від Феди приходить телеграма з адресою його проживання. У цю ніч Фрося не спить, а складає для нього відповідну телеграму. Ранком вона просить батька віднести телеграму на пошту, не читаючи неї. Старий не слухаючи, дочки, читає телеграму. У ній говориться про зненацька розвинене запалення легенів і можливий скорой смерті Фроси. Через тиждень приїжджає Федір. Він говорить Фросе, що ще в поїзді зрозумів, що телеграма помилкова, але через тугу й любов до Фросе все – таки приїхав. Фрося дуже рада, вона забирає квартиру, а батька просить сходити в депо й довідатися, чи не збираються його відправити в рейс. Нефед Степанович іде. Фрося не розстається з Федором протягом дванадцяти днів. На дванадцятий день вона прокидається й бачить, що Федора й речей немає.
На дванадцятий день вона прокидається й бачить, що Федора й речей немає. Приходить батько й говорить, що в рейс його не викликали, всі ці дні він жив на вокзалі, боячись їм перешкодити. Так само батько додає, що на вокзалі бачив Федора, той виїхав на Далекий Схід і обіцяв, зробивши всі дела, повернутися, або забрати до себе Фросю.
